— Син пішов до першого класу. Почав заїкатися, коли на вулиці оточили бродячі собаки. Важко вимовляти деякі слова, причому весь час — різні. Хоча без проблем співає, розказує вірші. Тепер боїмося його сварити, — розповідає черкаска 33-річна Аліна Шевченко в черзі під кабінетом логопеда Черкаської психоневрологічної поліклініки. — Невропатолог дивилася, як на ненормальну. Сказала, що це малий хоче багато сказати і не встигає. Водила до приватного логопеда — без толку.
На лавці по іншу сторону коридору 38-річна Зоя Швидка сидить із сином 5-річним Максимом.
— Кожне слово важко вимовляти. Починає сердитися. Якось складав пазли, щось не вийшло, почав топтати їх. Возили до бабок, не допомогло, — каже Аліні Зоя. Шепоче: — Це через мого другого чоловіка. Я не знала, що він піднімав на Максима руку. Раз прийшла раніше, а він малого б'є. Показала на двері — дитина дорожча.
У кабінеті логопеда Тамари Іванової лікується 17-річна Маріана. Почала заїкатися ще до школи. З часом мова виправилася. На першій сесії в університеті проблема повернулася.
— Важко почати говорити слово, от і виникають паузи в розмові, — студентка сідає у крісло навпроти логопеда.
Тамара Іванівна підходить до шафи з паперами й теками.
— Один юнак після курсу лікування написав поради іншим, — дістає аркуш у клітинку. — "Для покращення мови треба засвоїти прості речі. Вони допоможуть позбутися нервозності, поганого настрою, суєти, впливу авторитетів і сором'язливості. Ти нікому нічого не винен. Не маєш комусь старатися подобатися. Ні для кого не маєш бути веселим, дотепним і розв'язним".
— А я стараюся всім догоджати. Це жахливо, — робить висновок Маріана.
— Маєш бути природною, не носити маску. Треба бути вихованим, поважати чужу думку, але слід мати й свою. Якщо поважаєш себе, це робитимуть і оточуючі. Впевнені в собі не заїкаються, — пояснює логопед. Ще півгодини розпитує, що хвилює дівчину. Пояснює, як поводитися в різних ситуаціях.
Найчастіше причиною заїкання вважають переляк. Але лякаються всі діти, а заїкаються сором'язливі, які прагнуть усамітнитися, бояться щось вимовити не так.
— Практика показує, що частіше заїкаються лівші. У них головна — права півкуля мозку. Відповідає за емоції, чутливість. Творчо обдаровані. Можуть багато досягти, але образливі й нервові. Не перевчайте їх писати правою рукою. Не порівнюйте з іншими: от бачиш, ця дитина може, а ти — ні. Не дорікайте, що надто повільний або рухливий, нестриманий чи неуважний. Не підлаштовуйте дитину під себе. Тоді стає дратівлива, гірше спить, може з'явитися енурез, біль у животі або головні болі. Інколи навіть перестає рости. Починає затинатися, не може вимовити слово. Чи кілька разів повторює склад, звук. Може не відповідати на запитання, бо судома зціплює м'язи. Заїкається сильніше, коли хвилюється.
Як мають поводитися батьки?
— Не розповідати іншим про заїкання, не говорити про це при дитині. Не показувати, що через її ваду хвилюються. Що більше старатиметься покращити мову, то гірше вийде. Краще попросіть сказати речення неквапливо. Навіть рухи мають бути такими ж. Те, що не вдається, повторіть разом. Дайте зрозуміти, що це не страшно. М'яко підкажіть, як правильно. Похваліть: ось бачиш, як швидко тобі це вдалося. Дитина наслідує того, кого любить. Стає такою самою. Поступово зникає й заїкання.
Тамара Іванова пригадує 17-річного Антона, який заїкався з дитячого садочка.
— Прийшов скутий і напружений. Знав, що робити, щоб не заїкатися, але боявся вимовляти складні слова. Спитала, кого в дитинстві боявся. Не роздумуючи, сказав: "Маму". Запросила її до себе. Та розповіла, що Антон був дуже слухняним. Яка ж ціна тієї слухняності? Дитина боялася сперечатися, помилятися, бути активною у садку, школі. Так формується занижена самооцінка. А батьки-агресори переконані, що це на благо дитини. Роблять із неї невдаху.
Від чого залежить прогрес у лікуванні?
— Від характеру дитини, а не від ступеня заїкання. Дошкільнятам добре допомагає казкотерапія. Через героїв навчаємо коригувати свої почуття, погляди і вчинки. Треба зіграти казку по ролях, а головну дати дитині, щоб позбулася страху. Якщо грає того, кого боїться, образи агресії, зла втрачають силу. Агресивній дитині дають роль доброзичливого героя. Принижена хай зіграє лідера. Тоді змінюються жести, інтонація. Стають розкутими й забувають про хворобу. 8-річний Андрійко дуже заїкався. Допоміг його родич-ровесник із Москви. Розмовляв із московським "аканням". Під час гри Андрійко передражнював друга, копіював вимову. За місяць майже перестав заїкатися.
Самим батькам виправити мову дитини дуже складно. Краще звернутися до логопеда.
2 
1
Коментарі