Як Крим переставав бути татарський

Частка кримських татар у населенні Криму за даними перепису 1939-го – за п’ять років до їх депортації з півострова. У відсотках, по районах

Частка кримських татар у населенні півострова, у відсотках за роками

Кримське ханство існувало з 1441-го по 1783 рік і охоплювало весь теперішній південь України – не лише півострів, а й прилеглі до нього причорноморські та приазовські степи. Із 1475-го було залежне від Османської імперії. 1774 року, по завершенні чергової російсько-турецької війни, Російська імперія домоглася проголошення його формальної незалежності. А через дев'ять років сама його анексувала – маніфестом Катерини II про приєднання Кримського ханства до Російської імперії від 19 квітня 1783 року.

Понад 90% з півмільйона населення півострова на момент російської анексії становили кримські татари. Решта – греки, вірмени, караїми. Майже одразу від початку російського панування в Криму почалося витіснення звідти корінного населення. Переважна його більшість емігрувала до Османської імперії. Останній великий відтік відбувся після Кримської війни. Якщо 1858 року татари становили 73% населення півострова – 331 300 чоловік, а росіяни – 12,6%, то 1864-го їх було вже ледь більше половини 50,3% – 198 700, а частка росіян зросла до 28,5%. Під час першого перепису населення в Російській імперії 1897 року частка кримських татар на півострові впала до 35,6%, натомість росіян зросла до 33,1%. Українців у Криму тоді зафіксовано 11,8%.

1918, вересень-жовтень – відбулися переговори між делегацією Кримського крайового уряду генерала Матвія Сулькевича і представниками гетьмана Павла Скоропадського про входження півострова до Української Держави на правах автономії. Обидва уряди до кінця року впали.

1921–1946 – Кримська АРСР належить до Російської РСФР. У 1921–1923 роках від голоду на півострові гинуть майже 100 тис. осіб. Із них 75 тис. – кримські татари. Під час першого радянського перепису 1926 року із 713 800 осіб населення Криму татари становлять ледь більше чверті – 25,1%, росіян – 42,2%, українців – коло 11%. Перепис населення 1939 року зафіксував на півострові 1 123 800 чоловік. Із них 49,6% – росіяни, 19,4% кримські татари, 13,7% – українці.

1944, 18 травня – усіх кримських татар із півострова – близько 200 тис. – депортовано до Середньої Азії й на Урал за нібито масову співпрацю з німецькими окупантами. Південне узбережжя Криму знелюдніло. Так само спорожніли степові райони. До них почали централізовано завозити колгоспників із російської глибинки. 1946 року Кримську АРСР скасовано, а на її місці створено Кримську область.

1954, 19 лютого – Указ Президії Верховної ради СРСР: "Передать Крымскую область из состава РСФСР в состав Украинской ССР". Мотивація: "Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской ССР". Через п'ять років населення області становило 1 201 500 чоловік. Із них 71,4% – росіяни, 22,3% – українці. Кримські татари не мали права повертатися на батьківщину з Узбекистану до кінця "перебудови" – 1989-го. Того року в Криму жили 2 430 500 людей. Із них 67,1% – росіяни, 25,8% – українці, 1,6% – кримські татари.

1991, 12 лютого – за результатами всекримського референдуму, що відбувся 20 січня, Кримську область перетворено на Кримську АРСР у складі УРСР. Кримські татари, які тільки-но поверталися на півострів із місць депортації, референдум бойкотували. Із 1994-го офіційна назва – Автономна Республіка Крим.

Упродовж 1990-х кримські татари масово повертаються з Узбекистану на батьківщину. Перший український перепис населення зафіксував у Криму 2 024 056 жителів. Із них 58,3% – росіяни, 24,3% – українці, 12,1% – кримські татари. Нині їх на півострові майже 300 тис.

У Туреччині кримських татар і їхніх нащадків, за різними оцінками, налічують від 4 до 6 млн осіб.