Життя покарало

– Ми про них забули, а вони спливли. Чекаємо, – говорить Олексій.

Із ним уперше за 10 років зв'язалася троюрідна тітка з Херсонщини. Із чоловіком зібралася приїхати в гості на Полтавщину. Попросила зібрати всю родину, аби побачитися. Перепросила, що колись посварилася з матір'ю Олексія і розірвала всі зв'язки. Хочу поновити, пояснила.

– У мене батьки тяжко перехворіли на коронавірус. Тітці за 60. Умовляв, щоб не їхала цьогоріч. Вона ні в яку: "Вірусу не існує", – продовжує знайомий. – Вони з чоловіком відмовилися від щеплень. Ходять у якусь церкву і наслухалися, що вакцини – це зло. Дрімучі. Через таких із пандемії роками не виліземо.

В Україні на кінець травня від коронавірусу щепили трохи більш як мільйон людей. Щодоби роблять до 70 тисяч уколів літнім і людям із груп ризику. На вихідних кількість падає. Українці відмовляються, пояснюють медики. Страх перед вакцинаціями формувався десятиліттями. Мовляв, препарати можуть нашкодити здоров'ю, спровокувати хронічні хвороби.

– Життя жорстоко покарало родичів, – каже Олексій минулого тижня. – На другий день гостин злягли з високою температурою. Коронавірус. Тітка померла в реанімації, дядько досі під киснем. Моїм батькам нічого, бо щеплені та хворіли раніше.

На вихідних дзвоню Олексію. Питаю, як почувається родич.

– Виписався. Але вакцинуватися все одно не хоче, – відповідає. – Каже: "Жінка померла, бо в неї така доля. Сконала швидко. А з вакциною мучилася б тижнями".

×