Чи не найбільшою подією нинішнього Міжнародного кінофестивалю "Молодість", на якому з кожним роком подій стає все менше, став приїзд до Києва відомого австрійського кінорежисера Ульріха Зайдля. Для нашого глядача він став відомим лише кілька років тому завдяки картині "Імпорт/ Експорт" (2007), яка була учасником конкурсної програми Канського кінофестивалю. Однак фільм, хоч він частково знімався в Україні, не потрапив у наш прокат. Головна героїня, українська медсестра Оля, до того як поїхати до Австрії у пошуках кращої долі, у себе вдома по сумісництву працювала у тіньовій сфері порноіндустрії. Залишивши сім'ю і приїхавши до Європи, молода жінка стала там прибиральницею у домі престарілих. У той же час, коли українка вирушила на Захід, двоє австрійських громадян рухалися у бік України, де знайшли не лише ринок збуту для всякого непотребу, а й дешеві алкоголь та дівчат.
Ульріх Зайдль привіз повну ретроспективу своїх, у тому числі, і документальних фільмів. За словами майстра, така ретроспектива демонструється вперше. Їй передувала фотовиставка, у яку увійшли кадри з відомої трилогії режисера "Рай: Любов", "Рай: Віра", "Рай: Надія".
Знімаючи "Імпорт/експорт", режисер мав змогу добре ознайомитися з життям українського суспільства. Більше того, у своїх інтерв'ю режисер не раз зауважував на тому, що у частини Західної України (Галичини) та Австрії спільна історія, і ця обставина сприяла його інтересу до нашої країни та її громадян. То ж у нинішній ситуації, коли Україна проголосила своє бажання стати частиною європейського економічного та культурного простору, з Ульріхом Зайдлем доречно було поговорити не лише про кіно.
"Чи є в України хоч якісь шанси коли-небудь вступити до Євросоюзу, чи її союз з Москвою, що тривав понад триста років, зробив її невиправно азіатською країною?" – відповідь режисера на це запитання навряд чи втішило б нинішню опозицію. Зайдль не поділяє оптимізму тих політиків, які обіцяють нам краще майбутнє у складі Євросоюзу.
"По-перше, Україна розділена у цьому питання на дві частини, половина українців хоче у Європу, інша – ні" – зауважив режисер. До всього ж, на його думку, у питання нашої євроінтеграції на перший план виходять економічні питання, тоді як ніхто поки що не говорить про те, чим це обернеться у сфері культури. До всього ж, економіка нинішньої Європи досить специфічна, і навряд чи українці готові до того, аби їм імпортували навіть ті товари і продукти, яких вистачає і на внутрішньому ринку. У самій Австрії, за словами митця, далеко не всі знають, продукти з якої країни вони споживають, вважаючи їх вітчизняними. "Принаймні, у Румунії після її вступу до Євросоюзу стало жити важче" – підсумував Зайдль.
Що ж стосується культурного простору, то тут теж не все так безхмарно, як нам здається. У своєму документальному фільмі "Останні чоловіки" (1994) режисер розповів про тих австрійських чоловіків, які, розчарувавшись у своїх дружинах, знаходили другу половину серед азіаток. Зазвичай, причиною розлучення ставали зради австрійських жінок, що стало нормою у часи фемінізму. На думку режисера, нинішні тридцятилітні австрійські чоловіки через руйнування традиційної культури взагалі не знають, хто вони такі, і яку роль мусять грати у сім'ї та суспільстві. А це дуже ускладнює життя як окремої особистості, так і цілого суспільства, яке, у випадку орієнтації на традиційні цінності, не знає багатьох проблем, що з ними зіткнулася західна цивілізація.
8 
4880
Коментарі
36