Режисер 80-річний Олександр Муратов — автор понад сотні колажів. Їх робить і тримає у своїй київській квартирі.
- Я тепер переважно займаюся колажами. Як Параджанов, коли йому не давали знімати. Колажів цих у мене штук сто. Оцей називається "Депортація", — автор показує на продовгувату картину з наклеєними темними фігурками і фото Берії. - У Харкові на Клочківській вулиці колись був будинок мого прадіда Максуда Муратова — він торгував східними солодощами і кримськими фруктами. В мене чверть кримськотатарської крові. Якийсь час вся наша сім'я жила за рахунок діда - Леонтія Максимовича (насправді Лютфі Максудовича). Тоді Харків був столицею України, і він займав у республіканському Раднаргоспі досить високу посаду, товаришував з Миколою Скрипником (тоді наркомом освіти УРСР). Скрипник, не будучи в змозі протистояти тотальній русифікації, застрелився в 1933 році. Мій дід зрозумів, що не сьогодні так завтра його заарештують. Щоб не репресували родину, теж застрелився. Родина впала в злидні. Батько пішов робітником на Харківський тракторний завод і там став "робітничим поетом", мати покинула навчання у медінституті і стала працювати медсестрою, а мене направили "на прогодівлю" до прабабусі, в село Ліщинівка Полтавської області. Там я і ріс до 6 років. Оцей колаж - мої спогади про це... — режисер показує колаж із фото його 5-річного і його прабабусі на тлі мальовничих полтавських краєвидів.
- А цей колаж, - каже Олександр Ігоревич, - я готую на рік мавпи... Бачите — тут Путін, навіть три Путіни, у вигляді мавп за ґратами. Сподівюсь, що це відбудеться насправді.
Автор показує колаж на тему США:
- Долар я приклеїв справжній! У США, щоправда, ніколи не був.
Показує колажі "Адам і Єва", "Революція втрачених надій" - про помаранчеву, "Світ очима мого мудрого кота" та інші.
19 січня наступного року відбудеться виставка колажів Олександра Муратова в Культурному центрі Києво-Могилянської академії.
6 
4880
Коментарі
1