Мультфільми з 33 країн показали на Міжнародному анімаційному фестивалі "Крок". Він пройшов з 19 по 22 листопада у київському Будинку кіно. За ідеального сприяння, індустрію української анімації можна було б побудувати за три-п'ять років, вважає керівник анімаційної студії "Тунгуру" Володимир Ликов
В яких умовах ви запускаєте роботу фонду "Перший національний мультсеріал"?
Український анімаційній індустрії заважає закритість систем. Освіта орієнтується на арт-кіно, яке можна побачити лише на фестивалях. Фінансових можливостей телеканалів ми, аніматори, не знаємо. Вони не знають про наші виробничі можливості. Зрозумівши, що ситуація патова, почали шукати варіанти. Будемо пробувати збирати гроші у простих людей. Створили фонд "Перший національний мультсеріал". Для створення п'ятихвилинної серії потрібно зібрати 100 тис. грн.
Треба дати час, щоб українська анімація і кіно піднялися. Все має бути демократичніше і прозоріше. Крім зовнішньої ізоляції маємо внутрішню. Елементарно мало знаємо, що відбувається в інших містах. Там в свою чергу не знають, що відбувається в Києві. Хоч і кажемо, що у нас все має бути по-європейськи, але все по-старому. В школі в одному А класі вчимося і женемо весь час на Б клас. Хоча, що ми про них реально знаємо? Потім це масштабується до рівня областей, країн. Українці з дитинства мають переходити в інші класи, пізнавати інших. Ходимо тими самими вулицями щодня, мало подорожуємо. Від замкнутості нашого світу такі проблеми.
З досвіду роботи над російськими серіалами знаю: якщо мультфільм потенційно можна продати за кордон, його намагаються робити універсальним. Наймають для цього консультантів по культурних, побутових відмінностях. Наприклад, не у всіх країнах є підвіконня, до яких ми звикли. Хоча іноземці до таких речей простіше ставляться. Наша аудиторія критичніша до інформації. Не погоджусь, що українській глядач має терпіти. Але ж якщо є підтримка, доброзичливість, то в такому середовищі буде більше створюватися. Не там же, де тобі кажуть: які мультики, іди вагони розвантажуй.
В Індії, Малазії, Кореї великі американські європейські студії розміщують філіали. Якщо ми зможемо розробити подібні пропозиції - вийдемо на світові ринки. Головне - не розгубити таланти.
Скільки взагалі коштує на сьогодні виробництво анімації?
П'ять років тому класична мальована диснеївська анімація - де складні фони і багато персонажів - коштувала 170 доларів за секунду. Зараз впала в ціні, бо є можливість при великих обсягах замовити в Китаї по 5 доларів. У авторських роботах повертаються до мальованої техніки. Бо треба лише папір і сканер. Бо якщо планшет за декілька тисяч придбати, а до нього ще й програму за декілька тисяч, це не падає нізвідки. В Україні вартість готового продукту "під ключ" - 2 тис доларів за хвилину і 15-20 тис за хвилину 3D - анімації. За повнометражний прокатний фільм - 4-5 млн, тоді як його європейські кошториси - 15-20 мільйонів.
Протягом 2010 - 2014 років у Європі створили 250 мультфільмів. Це п'ята частина усього кіновиробництва і 14 відсотків прибутку кінотеатрів. У США за минулий рік на анімацію сходило 179 млн. чоловік, у Європі - 168 млн. Бельгія – країна, в якій традиційно сильні комікси, експортує анімацію до 20 країн світу, Фінляндія - у 12.
Розкажіть про свою студію
Ми створили студію в 2003-му, за 12 років самі навчилися робити мультфільми. Кістяк з п'яти чоловік існує вже сім років. Самі проаналізували, як це робиться. Коли приїздили спеціалісти з різних міст, країн і розповідали - це був як ковток свіжого повітря. Розумів, наскільки нам не вистачає інформації. Перший проект від студії "Тунгуру" - це були мультиплікаційні новини. Нас завжди супроводжував пародійний веселий жанр. У 2012-му знімали серіал "Футбол по-українськи", що йшов на каналі "Україна". Потім мали робити мультики "УЄФАмілі" під Євро про кожну збірну. Після чотирьох команд фінансування закінчилося. Виробництво було спільне з компанією "Мультиарена". Спонсором мульт-серіалу виступив Донгорбанк, телеканал просто надав майданчик для показу.
З Донецька наша студія роз'їхалась по різних містах. Сценарист у Маріуполі, троє художників у Києві, аніматор Римма Такахаши (Симонова) переїхала в Японію. Фахівців в Україні можна порівняти з добрим насінням. У нас є дійсно хороші анімаційні школи. Але тепер уявіть, що цього насіння у вас небагато, вистачає засіяти невелику ділянку землі, врожаю з якого стане на одну буханку хліба. У той же час в Європі або США засівають цілі поля, а врожай збирають комбайнами. Тобто, добре насіння є, але умов для того, щоб воно могло прорости - ні. Це як зі спортом - неможливо виграти олімпійську медаль, якщо в країні відсутні дитячі спортивні школи, тренери, стадіони. Анімація - це модно, але це пекельно важко. Александр Татарский сказав, що анімація - це залізобетонна дупа.
В регіонах проблема - відділи культури взагалі не розуміють, що це таке. Коли розмовляєш з чиновником, показуєш мультфільм, він каже: ну у нас в Палаці піонерів теж є дітки, які малюють. Хіба на анімацію треба гроші, якщо є діти, які можуть зліпити мультфільм самі? Думав, приїдемо в Київ, де усе прогресивно, підемо в художні школи, домовимось про курси анімації. А вийшло: ви їх навчите мультяшки робити? Вони і так їх малюють, забудуть про класичний живопис.
Ми як професіонали цей шлях пройшли. У нас усі художники володіють сильною класичною школою. І мені прикро, що ці хлопці не можуть виїхати за кордон повчитися. Прийшли до нас в студію 16-річними, зараз їм 28. Шофер з Данії може собі дозволити купити квиток і прилетіти в Україну, а художник-аніматор прилетіти в Копенгаген не може.
По суті ми повинні спілкуватися з державними мужами, підприємцями, а говорити нема з ким. Це проблема суспільства - нема з ким розмовляти. Можливо, це пов'язано з менталітетом, коли гроші вирішують усе. Телеканали мають чіткі домінанти - не ризикувати показувати українську анімацію. А це помилка, творчий потенціал може вистрілювати.
Участь деяких українських фахівців у серіалі "Фіксики" це своєрідний маячок для українських тв-каналів та бізнесменів. В Україні можуть створювати якісний анімаційний продукт!
. "Фіксики" розробляли кілька років. Спочатку жоден канал не хотів його брати, боялися втрати в рейтингах. Але одна із центральних московських телекомпаній зацікавилась "Фіксиками" ще на стадії проекту. Купила долю, стала співінвестором. Виробники отримали гарантований ефір на декількох каналах.
В Україні можливий подібний підхід до анімації?
Від українських телеканалів ми переважно зараз чуємо: не віримо, не можете створити щось вартісне. А треба вірити, створювати умови. При ідеальному сприянні індустрію анімації побудували б за три-п'ять років. Українські аніматори не можуть вільно дихати, коли думають, що їстимуть наступного місяця. Тому відбувається сильний відтік аніматорів в гейм-індустрію. В комп'ютерних іграх усе зрозуміло. З анімацією складніше. Вона має існувати для двох речей - заробляти гроші й при цьому виховувати.
Ще проблема в менталітеті і тому, що ми - сировинна країна. Живемо з вугілля, заліза, добутого з землі. А вся сучасна економіка тримається на талантах людей. Тому дуже важливо, як громадянин країни виховується, які мультфільми дивиться в дитинстві. Інформаційна політика має бути в тому, що Україна - сучасна інтелектуальна країна, що створює інтелектуальний продукт. Нашим політикам вигідно, аби ти жив у маленькому містечку, ходив на завод, пив пивас, дивився телевізор. Ми маємо розвивати сильні особистості, які були б конкурентноспроможними в світі. Тоді нас поважатимуть.
Переглянув безліч освітніх роликів BBC. Британці не заморочуються з приводу якості. Роблять рівно настільки, наскільки треба, аби вирішити задачу. Силует і два ока, враження таке, що їх малював першокласник. Але під це якісний звуковий ряд для вивчення іноземних мов. Перспективна штука освітня анімація - у світі це вже гігантський ринок.
Культура - це найважливіше, що є в країні. Через анімацію інші культури зваблюють. Діти мріють поїхати в США, Британію, Японію, бо бачили таке кіно, бо там живеться класно, а тут сумно і не весело.
Є співвідношення бізнесу і систем цінностей. Індуси власну текстильну промисловість як підняли? Вирішили одного разу: хоч у нас і дорожче, але купуватимемо своє. Коли купуємо чуже - біднішаємо, коли виробляємо - продаємо.
В США великі конференції анімації відбуваються щопівроку. Pixar саме на одній з них показали перший 3D-мультик. А в нас ну є пару фестивалів восени. Ну як справи? - Погано, і в нас. І так до наступного року. Маємо впровадити культуру віри у власні сили.
Україна завжди славилась талантами. Треба моніторити, наприклад, тих, хто малює комікси. Зараз ми знайшли одну дівчинку-самородок. 14-річна киянка Саша малює історії про собак, які потрапляють у різні фантастичні пригоди. По потенціалу її роботи можна порівняти з "My Little Poney" (в Україні мультсеріал йде як "Дружба - це диво"- "Країна").
Якщо Україна хоче побудувати індустрію анімації, маємо бути зацікавлені в будь-якому художнику, який малює. Анімація - це коли звертаєш увагу, що фільм зроблений з любов'ю.
У нас нема досвіду виробництва екранного часу. Хорошого аніматора треба ростити з 12 років за порадами Міжнародної асоціації аніматорів. Звідки узяти кадри? Не можливо за півроку навчити анімувати до рівня відчуття персонажів. В нас же нема сучасних шкіл анімації. Спеціалісти рівня Pixar в Україні є, але надають перевагу співпраці із заходом.
Будь-яке кіно базується на етноісторії, історії великого міста або вигаданих світах. Сучасна анімація - це передусім вигадані світи і міські історії. Мумі-тролі, Смурфики, Фіксики. Не тільки козаки! Голлівуд же не знімає лише про ковбоїв і індіанців. Міські історії - це передусім інтерес до звичайних особистостей, які потрапляють в якусь незвичну ситуацію. Дуже сильні культурні хвилі йдуть, наприклад, від Людини-Павука. Так само в нас має бути інтерес до особистості. А в нас в інформаційній політиці присутні гасла, великі цілі, в яких окремий індивідуум не бере участь.
В Україні якщо робиш флеш-анімацію, тобто комп'ютерний мультфільм, відразу чуєш "Та чого ви, от класики - це сила". А насправді британці навчилися і в цій техніці робити фільми такого рівня, що запалюють весь світ. Хто зараз не знає серіал "Свинка Пеппа"? Ну свиня і свиня. А виявляється, що їх четверо свиней, що існують у своєму у свинському світі. Геніального малюнку нема, є грамотний персонаж, який починає оживати. В нього є характер, історія. У серіалу є формат, темпоритм, настрій, емоційна подача. Є довіра батьків. Вони залишать діток поруч з екраном, точно знаючи, що свині не переб'ють один одного, а тато Свин не нап'ється і не влаштує дебош.
Мультфільм - це зараз не лише те, що ми бачимо на екрані. В Японії є серіал, в якому підлітки за допомогою чарівних парфумів потрапляють в інший світ. Всі крамниці країни завалені пляшечками-медальонами, як у мультперсонажів. Діти грають у це на вулицях, в парках цілі шоу імпровізовані відбуваються. Українцям не вистачає мультимедійності, коли анімаційний персонаж переходить у комікс, виставу, шоу-програму. У Франції анімація має дуже сильну державну підтримку. Невже коли в Київ проходять дні французької анімації, нас не чіпляє, що маємо щось показати у свою чергу в Парижі?
Володимир Ликов, 38 років. Керівник анімаційної студії "Тунгуру".
Закінчив Донецький Політехнічний інститут теперішній ДонНТУ. Каже про себе, що творчістю займається з 7-го класу. У 1996-му став кращим актором Донецької ліги КВК, в тому ж році два музичних номера створенні Ликовим показали по московському каналу ОРТ на фестивалі "голосящий КиВиН" у виконанні збірної Донецька з КВК.
- У 25 років стояв перед вибором йти працювати в банк або йти в творчість, придумуючи щось своє, згадує - Перше було абсолютно спокійним, логічним. Друге абсолютно не спокійним, не логічним, не зрозумілим і ризикованим. Вибрав друге і ми створили анімаційну студію Тунгуру. Про це я взагалі не шкодую, правда за 6 років у мене для моїх років з'явилося багато сивого волосся.
Студія тричі перемагала у всеросійському відкритому конкурсі "Золотий сайт". У 2005-му отримали Гранд від Президента України для талановитої молоді.
На початку своєї роботи створили проект "Дурдом" - пародію на реаліті-шоу "Дом", а також "мультТВ", де випуски були у вигляді новин, а героями працівники ЗМІ - телеведучі, журналісти та актори .
У 2007 році студія стала відома широкій аудиторії після створення серіалу "UmaNetto", пародії на телесеріал "Не родись вродливою", яка була створена на замовлення авторів оригінального серіалу телекомпанії "Амедіа". Це серіал спочатку викладався в мережі Інтернет, а потім демонструвався на телеканалі СТС
Потім студія випустила мультиплікаційний серіал "Футбол по-українськи", який складається з коротких гумористичних сюжетів про командах української Прем'єр-ліги. Кожна серія обігравала асоціації з містом, звідки родом футбольна команда, а також регіональний колорит . У 2013 році для футбольного клубу "Шахтар" був випущений новорічний мультфільм в якому футболісти виконують на музичних інструментах попурі з відомих пісень.
На вересень 2015-го року створено вже 107 випусків російського мультсеріалу "Фіксики" за мотивами повісті "Гарантійні чоловічки" Едурада Успенського. Студія "Тунгуру" в кожній з серій робить 2-D втавки присвяченій якомусь з приборів: холодильнику, флеш-карті, прасці тощо.
Живе в Києві, одружений, має доньку Марію.
6 
4880
Коментарі