"Містере Путін, дозвольте мені бути абсолютно чітким: ми ніколи не відступимо. Боротьба за людські права мусить розпочатися вже", - такими словами закінчив свою промову шведський музикант, продюсер і письменник Александр Бард на відкритті гей-прайду у Стокгольмі. Засновник гурту "Army of Lovers" розкритикував шведських політиків і спортивні організації, які не припиняють співпрацю з російською владою, не зважаючи на порушення у Росії прав людини, зокрема геїв та лесбійок.
"І ось пропозиція, побудована повністю на громадянській сміливості. Один спортсмен заявив, що на відкриття Олімпіади піде з чоловіком за руку і з веселковим прапором. Вимагаю, щоб шведські олімпійці прийняли цей виклик і поводилися так само. Чоловік з чоловіком, жінка з жінкою - прямо перед мордою диктатора-Путіна. Бо якщо ви, шведські спортсмени і спортсменки, не зробите цього - краще не суньтесь туди і не підтримуйте цей ганебний спектакль. Ви мусите робити висновки з історії. В 1936 році більшість задушила слабкі протести євреїв і геїв, прийняли Олімпіаду в Берліні як мирного фестивалю. Гітлер отримав прекрасну можливість пропагувати свою позицію. Будь ласка, давайте не дамо ситуації повторитися і дати ще одному диктатору поширювати свою божевільну владу".
Журнал "Країна" та "Українська правда. Життя" поспілкувалися з Александром Бардом після виступу.
Ви зараз радикально висловлювалися про Росію, закликали бойкотувати спонсорів Олімпійських ігор у Сочі. Очікуєте політичної реакції на свої заяви?
- Наступного тижня я маю надсилати до російського посольства документи. Цікаво, чи отримаю я подовження російської візи. Бо "Army of Lovers" вирішили скасувати концерти в Росії цього року. Нам сказали, якщо Жан-П'єр і я поцілуємося на сцені, ми потрапимо до в'язниці і змушені будемо заплатити величезний штраф. Ми не вважаємо, що це дуже весело. Думаю, що Росія рухається у небезпечному напрямку. Зростає гомофобія.
Чому це зараз відбувається у Росії?
- Тому що Путін - деспот. Він втрачає важелі впливу. Думаю, Путіна шокувало те, скільки людей вийшло на антивладні протести. Він був зовсім неготовий побачити сотні тисяч громадян на вулицях Москви, які вимагають щоб він пішов. Його розпач зростає і він вдається до все радикальніших засобів. Вважає, що насаджувати і підтримувати гомофобію - це один зі стратегічних напрямів. Не думаю, що Путін сам по собі гомофоб. Він використовує гомофобію як спосіб утримати владу, яка вислизає.
Читали вашу книжку "Нетократія", згідно якої владу у майбутньому матимуть не тирани, а нетократи - ті, хто вливає на інформацію.
- Так, сподіваюсь і я - нетократ. Я не росіянин, я не боюсь втратити візу. Можу не потрапити до Росії, але можу ризикнути, бо вважаю, що мусимо це проговорити. Люди у Західній Європі мають зрозуміти, наскільки насправді драматичною є ситуація в Росії. Тому я обговорював ідею бойкотувати Олімпіаду в Росії. Ми можемо вже сьогодні бойкотувати продукцію спонсорів - "Самсунґ", "Фольсваґен", "Панасонік". Бо якщо вони втратять ринки, через те що залучені до Олімпіади, тоді міжнародна спільнота одразу сприйме Путіна за велику проблему.
А бойкотувати російські нафту й газ?
- Це важче, вона іде по трубах. Але бойкотувати Олімпіаду, не купивши машину, телефон чи стереосистему - те, що ми можемо вже сьогодні. Брендові компанії дуже на це реагують. Вони чутливі навіть до розмов про бойкоти. Не хочуть бути навіть асоційованими з чимось поганим, тим більше з диктаторами. Також заохочую шведських атлетів їхати в Сочі і понести веселковий прапор на відкритті Олімпіади. І усіх жінок-спортсменок тримати за руки жінок, а чоловіків - чоловіків.
Ви справді думаєте, що шведи можуть це зробити?
- Думаю, шведи можуть це зробити. Якщо цього не зробити, нас можуть сприйняти за лицемірів. Тому що шведи дуже пишаються своїми досягненнями у галузях прав і свобод. Всі, навіть якщо ви гетеросексуальні, все одно підете на демонстрацію за права геїв. І зимова олімпіада в Сочі - чудова на те нагода.
Хіба йдеться тільки про права геїв? Чи взагалі про людські свободи?
- Так, але боротьба точиться навколо прав геїв. Якщо Путін позадкує у цій битві, він має здатися у всіх інших напрямах порушень людських прав. Гей-права - це зараз поле битви для всіх. По них Путін зараз б'є найбільше. Якщо він усуне права геїв, наступними будуть права євреїв, жінок - це що диктатори зазвичай роблять.
В Україні досить схожа ситуація. Що можна зробити?
- У вас при владі перебувають олігархи. Вони не так зацікавлені у владі, як у грошах. Влада їм потрібна, щоб здобувати гроші. Давайте вдаримо їх по найболючішому - по кишенях. Саме тому я хотів розпочати бойкот Олімпіади зі спонсорів. Якщо кишені Путіна спустошаться - він буде змушений переглянути свої ідеї. В Україні треба бити по кишенях олігархів - це найкраще місце для удару.
Навіщо їм всі ці гроші? Невже ніколи не стає достатньо?
- Компенсаційна поведінка. Крутий батько, який бив їх у дитинстві. Вони дуже патетичні і дуже банальні. Коли ти досягаєш певного рівня заможності - як я наприклад - ти щасливий, що можеш собі дозволити будь-що. Більшого тоді не потрібно. Але якщо у тебе невротичний здвиг здобути всі гроші світу - це дуже дитяча поведінка. Знаю, що більшість таких людей били в дитинстві батьки.
То російська політика - невротична?
- Дуже невротична, дуже садистична. Тут все прагматично: треба поводитися з людьми, як із лайном, щоб здобути більше влади і ще більше мати інших за лайно. Цим Росія мені нагадує Африку.
У чому ви тоді бачите проблему України?
- В Україні ще дуже слабко розвинута національна ідентичність, бо ви довго не мали незалежності. Це велика країна, і її розривають різні сили - Україна дивиться то на Росію,то на Європу, бо у неї нема власного правлячого класу, як у Швеції, Німеччині, чи Франції.
У вас також слабкий середній клас - є олігархи і дуже бідні люди. А це - дуже нестабільна ситуація. Тому Україна хитається то в один напрям, то у інший.
Все потрібно перебудувати. Мусить пройти багато поколінь, поки така велика країна з 50 мільйонами зможе відновитись після СРСР. Тому Україна, скоріше, ще багато років буде нестабільною. Ну, і вона бідніша за Росію, яка має гроші від експорту газу і нафти.
У гуртах Vacuum і Bodies Without Organs ви працювали з українкою Мариною Шипченко. В Україні були?
- Так, багато разів. Україна краща, ніж Росія. Я люблю Київ більше, ніж Москву, це приємніше місто. Разом з Gravitonas і Army of Lovers працюємо з Universal Music, у них є офіс як в Москві, так і в Києві. Насправді легше поїхати в Київ і робити там промо і все інше, ніж літати в Москву. Також в Україні нема проблем з Путіним. Там мене не заарештують, тому там нам приємніше.
У інтерв'ю ви часто згадуєте російський поп, але майже не говорите про український.
- Хоча часто він кращий. Я знаю багатьох поп-виконавців з України, які дуже хороші.
Вєрка Сердючка?
- Звичайно! Вона дуже весела і хороша. Він (Андрій Данилко – ред.) погано говорить англійською. Спілкувалися із перекладачем, але він мені як молодший брат – дуже класний.
Але чому він став таким популярним у Європі?
- Бо він смішний і оригінальний.
Питання до вас як автора трьох книжок про інтернет-революцію. Перед інтерв'ю ми звернулися до наших друзів у Facebook, чи мають запитання до вас. Пост отримав більше лайків, ніж коментарів. Вам не здається, що соціальні медіа роблять людей лінивими і просто створюють видимість якоїсь діяльності?
- На Facebook є дуже багато різних видів діяльності. Мене не цікавлять лайки - вони дуже пасивні. Стрічка новин мені здається нудною. А найкраще, що є у Facebook – це групи. У них люди можуть бути активними, дискутувати. У нас є така група Rainbow Rights на Facebook. І я виступав як їхній представник під час виступу тут, бо це найбільш радикальна гей-організація у Скандинавії. Зараз у неї 1 100 членів. У мене самого на Facebook близько 5 тис друзів - я не можу мати більше. Тож щодня я ігнорую близько 70 запитів про дружбу.
Ви писали про те, що увага стала новою надцінністю. Навіщо людям все більше й більше уваги зараз?
- Якщо у вас є увага, ви маєте владу. Раніше той, хто мав найбільше грошей, мав найбільше влади. З появою інтернету, у кого більше уваги, той має більше впливу - тобто, влади. Збирати увагу значно цікавіше, ніж гроші. До того ж, увагу не завжди купиш за гроші.
Ви якось казали, що ті країни, які інвестують в інтернет, за 10 років будуть найбагатшими у світі.
- Вивчав відношення між розвитком країни та її інвестиціями у розширення широкосмугового доступу в Інтернету. Чим сильніший цей доступ, тим більше змоги дати хорошу освіту громадянам, і тим багатшими вони будуть за 20-30 років. Наприкінці ХІХ століття у світі були три регіони, які інвестували у залізницю - Японія, США і Західна Європа. Згодом вони й стали найбагатшими. Заможність завжди приходить за інвестиціями у інфраструктуру.
Інвестувати у інтернет - це шанс для України?
- Вам точно варто це зробити. Литва, наприклад, це вже втілює. Вона є першою у світі країною за інвестиціями у розширення доступу до широкополосного Інтернету. Думаю, за 30 років вона буде найбагатшою країною.
Ви часто починаєте нові проекти, з легкістю покидаючи попередні. Це такий рецепт успіху, аби триматись на хвилі десятки років?
- Я люблю втілювати нові ідеї. Проект, який вже добре працює, може робити хтось інший без мене. А я переключаюся на щось нове і цікавіше. Так я вчинив із Vacuum і з Alcazar.
Як шведській поп-сцені вдалося стати одним із світових лідерів?
- Думаю, йдеться про талант, любов до поп-музики і про мову. За останні 30 років Швеція стала англомовною країною. Шведські автори пишуть тексти багатьом співакам, Ріанні наприклад. Зустрічав багато музикантів з України і Росії, які хотіли вийти на міжнародні ринки, але мали проблеми з мовою. Вони говорять і пишуть пісні ламаною англійською, тому не можуть резонувати з аудиторією. Треба дійти до стану, коли вам комфортно говорити мовою тієї культури, у якій хочете себе проявити.
У якому напрямку рухається музика взагалі?
- Я думаю, що у старих суперзірок будуть проблеми. Скоро буде так багато виконавців, так багато музики. Тож я думаю, що перестану займатись музикою і зосереджусь на написанні книжок і дослідженнях.
Але ж ви відновили "Army of Lоvers".
- Це як те, що ви робите, коли завершуєте кар'єру. Але цієї осені будуть новинки. Коли я щасливий, пишу сумні пісні, а коли сумний - пишу веселі. Ці мої пісні будуть найсумнішими, бо я дуже щасливий зараз.
5 
4880
Коментарі
138