Олег Скрипка перевірить свої знання історії та культури України в національному проекті "Знай Україну". Протягом трьох місяців один з українських мобільних операторів проведе смс-опитування про все, що пов'язане з Україною. Кращий знавець дня отримає 20 тис грн, переможець всього проекту — 1 млн грн. Музикант каже, що не вважає себе великим знавцем України.
Які міфи про Україну існують серед іноземців, що Вас дивують?
- Більше міфів про себе мають самі українці. Ми думаємо, що найбільше у світі п'ємо. За моїм рейтингом ми займаємо в Європі останнє місце по вживанню алкоголю. Навіть японці п'ють більше. У роботі проводимо більше часу ніж французи. У нас на вихідних відкриті усі магазини, багато з них працюють допізна або у нічний час. Тоді як в неділю після обіду в Парижі важко купити хліб. Іноземці про Україну взагалі нічого не думають, бо мало знають. Нарешті вони зрозуміли, що Україна не частина Сибіру і тут не ходять вулицями білі ведмеді. Знають, що є недорозвинута Україна, але вона є.
Це добре, що ми працюємо більше ніж французи і не маємо часу на смакування життя?
- Французи таки уміють смакувати життя. Але я переїхав звідти до Києва, бо тут вища якість життя ніж у Парижі. Останнє місто шумне, загазоване, там менше зелені, не можна купатися у Сені, постійний транспортний колапс. Вони живуть у більшому стресі. Щоб купити машину, поїхати відпочивати, добре їсти, в Європі треба більше працювати ніж в Україні. Там великі податки, конкуренція, важко знайти роботу, багато витрачають на їжу. Тоді як багато з нас мають родичів у селі або дачу. Коли був молодим сміявся над "картоплями" своїх батьків. Тепер розумію, що це є частиною якості життя. Європейці переважно харчуються значно гірше ніж ми. Все купують у супермаркетах, де важко проконтролювати якість. У Європі важко натрапити на ресторани, які можуть по якості змагатися з нашими. Найкращі устриці я їв у Одесі, у Парижі такі було важко знайти.
Чи можна музикою вплинути на образ Україна за кордоном?
- Музика — найдоступніший і найпотужніший інструмент пізнання інших куточків світу. Наприклад, у нас є фанат фін. Не пам'ятаю навіть як звати, бо має складне ім'я. Має таку специфічну руду пику у веснянках. Він знайшов в Інтернеті музику "ВВ". Тепер подорожує за нами по світу. Якось група мала три концерти підряд - у Пітері, Львові і Берліні. Бачу, на кожному виступі ця людина. Потім він причалапав до гримерки. Пояснив, хто він. Хоча не розмовляє ні російською, ні українською, ні англійською. Потім так напився, що і фінською не зміг розмовляти. Музика — це позитивний комунікатор. Не обов'язковий вчити мову, чи приїздити в чужу країну. Ти на емоційному рівні багато розумієш про чужу культуру.
Ви народилися в Росії. Як у музиці "ВВ" з'явилася українська мелодика?
- На самому початку в київській альтернативній тусовці ми грали рок. У дитинстві мене привозили в село до родичів на Полтавщину. Я пам'ятав ті вояжі і це стало проявлятися у текстах і музиці. Швидко зрозумів, що людям найбільше подобалися пісні з національним колоритом. На наших концертах українська мова почала одразу перемагати. Я тоді не володів українською. Перший раз за кордон ми виїхали 1988-го. Грали у Польщі для нашої діаспори. Після концерту сиділи, їли, говорили. Потім я взяв баян, з'явилася гітара, згадав пару пісень, які чув на Полтавщині і почав їх виконувати. Це був успіх. Потім поїхали на тривалий час до Франції. Створили акустичну програму. Грали без динаміків і мікрофонів по кав'ярнях та кабаре. Французи просто шаленіли від народних пісень. Потім я зрозумів, що українці зі сторони себе просто не бачать.
9 
4880
Коментарі
12