Рідко яка картина українських кінематографістів потрапляє на Московський міжнародний кінофестиваль, не кажучи вже про Берлін, Венецію або Канни. Цього року в програму ММКФ включили фільм Кіри Муратової, яку, як і Романа Балаяна, тут, у Москві, багато хто ще із радянських часів вважають російськими режисерами.

І в цьому, мабуть, важко звинуватити Кіру Георгіївну або Романа Гургеновича (останній, до слова, наполягає на тому, що він - український кінорежисер вірменського походження). Якщо в країні немає розвиненого кінематографічного виробництва, то, значить, немає в ній і кінорежисерів. А тих, хто іноді знімає щось більш-менш пристойне і цікаве за межами України, через її, Неньки, байдужості до своїх дітей і безгосподарності розбирають по своїх домівках сусіди.

"Вічне повернення" Кіри Муратової включили до престижної програми ММКФ "8 1\2 фільмів", в яку входять картини чи то вже відомих режисерів, чи то не дуже відомих, але тих, які привернули увагу кінокритиків або журі на інших кінофестивалях. Чому український фільм не потрапив до основного конкурсу? Можу припустити, що цього не сталося, наприклад, через мізерно малі шанси взяти хоч якийсь приз. Для Муратової, яка гордо несе звання живого класика радянського кінематографа, бути неоціненою міжнародним журі недобре. Чотири роки тому її картина "Мелодія для шарманки" побувала на 31-му ММКФ, але отримала лише призи Міжнародної федерації кінопреси та Міжнародної федерації кіноклубів. Це, звичайно, краще, ніж нічого, але рішення журі, яке "Мелодію для шарманки" не оцінило, виглядало б більш авторитетно і престижно.

Оскільки "Вічне повернення" (продюсером, як і в "Мелодії...", виступив Олег Кохан), показували в невеликому залі головного фестивального майданчика, і тільки один раз, то перед початком сеансу у фойє був ажіотаж. Це теж зіграло на репутацію "російського режисера", який проживає в Одесі, бо у великій залі охочі подивитися експерименти класика просто розчинилися б. Другий же показ пройде в Будинку кіно в рамках програми Російського кіно, що зайвий раз підтверджує неукраїнський статус Муратової.

Чи то для того, щоб інтригувати публіку, яка довго не може зрозуміти сенс того, що відбувається на екрані, чи то через непорозуміння, з назви фільму випало слово "кастинг" (у Вікіпедії остання робота Муратової називається "Вічне повернення. Кастинг"). Здивування викликає те, що одні й ті ж сцени програються тут різними акторами. Тільки ближче до середини фільму нам дають зрозуміти, що всі повторювані маленькі сюжети - це лише показані потенційному інвестору дублі кінопроб, зроблені загиблим кінорежисером. До кінця майже двогодинного фільму, здається, навіть глядачі могли б взяти участь у кастингу, настільки в'ївся в пам'ять діалог чоловіка та жінки, колишніх однокурсників, які обговорюють вічно насущне питання: що ж робити, якщо одночасно любиш і дружину, і коханку? Навколо нього і стібається Кіра Георгіївна, як це їй і властиво представляючи своїх героїв дурними і, переважно, неприємними типами.

Цікаво, що в рекламних фестивальних матеріалах згадуються, головним чином, імена відомих московських акторів - Олег Табаков, Алла Демидова, Рената Литвинова, Сергій Маковецький. Імена українських виконавців вичерпуються згадкою про Георгія Делієва й Наталією Бузько, хоча не меншу акторську лепту в картину вніс і Віталій Лінецький.

Відкрився ж 35-й ММКФ фільмом Марка Форстера "Війною світів Z". З цієї нагоди до Москви разом з доньками приїхав Бред Пітт, який охоче позував фотографам на червоній доріжці і щедро роздавав автографи всім, хто міг до нього дотягнутися. "Те, чим відкривається сьогодні фестиваль, це справжній вибух" - пообіцяв він публіці, коли вийшов на сцену перед початком картини. Як оцінить картину глядач? - покаже час, "Війна світів Z" наприкінці червня виходить в прокат. Що стосується критиків, які побачили картину на прес-показі за день до відкриття кінофестивалю, то вони під час перегляду час від часу вибухали скептичним сміхом над черговими сміливими фантазіями голлівудських кіноробів. Стрічка Марка Форстера може і виявиться хорошою для збору грошей. Але міжнародному кінофестивалю, який претендує на звання одного з найпрестижніших у світі, чергова голлівудська лабуда про те, як прийдешньому апокаліпсису запобігає бравий американський ковбой, вона в якості фільму-відкриття честі не робить.

Закриється нинішній ММКФ 29 червня фільмом Іраклія Квірікадзе "Распутін", головну роль в якому зіграв Жерар Депардьє. Акредитовані на кінофестиваль журналісти з нетерпінням чекають його приїзду до Москви. У цьому візиті найбільш інтригуючим поки залишається питання: спитає чи хтось з моїх колег зірку екрану про те, як йому тепер живеться у статусі громадянина Росії і чи зможе Депардьє гідно відповісти? Про саме кіно більшість журналістів, коли перед їх очима з'являється зірка, на жаль, зазвичай забувають.

×