"Те, що є зараз в аеропорту, в Пісках, це просто руїна, але вона тримається, живе і буде жити. Тому що завжди є люди, які готові жити і воювати заради своєї держави. Не вмирати. Забудьте за слово вмирати", - говорить командир 5-го окремого батальйону ДУК "Правого сектору" "Чорний".
Він із побратимами 31 січня прийшли на прем'єру документального фільму "Добровольці божої чоти" в столичний кінотеатр "Кінопанорама". Його зняли Леонід Кантер та Іван Ясній. Герої стрічки, бійці ДУК "ПС", фільм так само дивитимуться вперше.
"Ми робимо реальні й нереальні речі. Від нас чекають зовсім іншого. Чекають, що ми побіжим, а ми не біжим. Нам говорять, що у нас ніяка зброя - але вона вбиває. Може. хтось нею не вміє користатися, то це інша справа, - комбат говорить дедалі пристрасніше. - Донесіть нарешті до людей, що в нас іде війна, і треба щось робити, щоб її не було. Донесіть до Порошенка нарешті - харош переговори вести. Переговори класно для бізнесу, у війні нема переговорів. Або білий прапор і пішли здаваться, або воюєм до кінця, і тоді - перемога. Це - не бізнес, це життя людей, це держава. І треба зробити все, щоб у цій державі усе було гаразд. Навіть враховуючи те, що певна кількість людей загине за добробут інших. Це - робота солдата. У солдата така робота, на якій час від часу гинуть".
Зал кінотеатру "Кінопанорама" заповнений, в проходах також сидять і стоять люди.
Фільм починається з кадрів похорон бійця, потому ми бачимо збори, підготовку і зрештою - бої. Оператор вилазить на дозорну вишку, знімає упритул стрільбу з гранатомета. Поранення та смерть - також у режимі реального часу. Ми потрапляємо в саме серце Донецького аеропорту, на той час - напівзруйнованого. Приймаються рішення, матом пояснюється диспозиція.
"А знаєш, чого зброю називають жіночими іменами? Щоб була безотказна і в любому положенні", - зі сміхом пояснюють режисеру між пострілами.
Із дій у критичний момент, кинутих на бігу фраз і довгих монологів у спокійні хвилини складаються образи тих, кого ми вже звикли називати "кіборгами".
"Ми насправді продовжуємо справу УПА, те, що вони не завершили. І ми переможемо, - каже польовий командир на псевдо "Гатило", високий, із гарним довгастим обличчям і кучерявою бородою. Сидить в затінку біля гусениці бронемашини. - Головне бажання - щоб це все закінчилося, але закінчилося успішно для нашої держави. Коли ти посадиш дерево і хочеш, щоб воно швидше почало родити - воно все одно не почне раніше, ніж виросте. Зараз на крові наших хлопців і цивільних людей, мені здається, росте нове молоде посаджене дерево української нації".
Фільм не схожий на бойовик, де батальні сцени видовищні. Але от камера пірнає в підвал за пораненим бійцем, і в напівтемряві фокусується на крапельниці, з якої стікають останні в його житті ліки. І далі - триває бій.
Коли з'являються титри, всі глядачі встають і ще довго аплодують. "Гатило" ділиться враженнями після завершення стрічки:
"Тяжко знову переживати свіжі емоції. А ще розумієш, що це насправді тільки перша серія. Війна продовжується. Люди мають лишитися людьми. Для нас головне було показати, що "Правий сектор" - це люди, нормальні, а не міфічні видумані потвори. Звичайні українські люди, які переймаються тим, що відбувається".
На виході із зала стоять дві прозорі скриньки для грошей. Коли вийшли половина глядачів, вони вже майже заповнені, купюри переважно по 100 грн, є 200, є дрібніші - 10-20 грн. Вхід на прем'єру - безплатний, але заохочуються "благодійні внески". Кошти підуть ДУК "ПС" та знімальній групі.
Режисер Сергій Проскурня схвильований фільмом:
"Мені важко зараз говорити, тому що я розумію всю ситуацію, розумію цих людей, добре знаю деякі політичні моменти. Дуже сильне відчуття абсурдності. Ці втрати - це така страшна офіра.
Леонід Кантер дуже росте як режисер. Вже володіє внутрішньою мовою, яка пробивається крізь зовнішній сюжет. Це вже режисерський почерк. Між цими двома фільмами (попередній "Війна за свій рахунок" Леонід Кантер презентував на початку вересня. - Gazeta.ua) дуже велика різниця. хоча часу мало минуло. Ці біда, ризик, подолання страху і, як сказав комбат, міцні яйця, - те, чим він оволодіває. Це його внутрішня територія. яку він активно буде розвивати і яка зробить з нього сильного режисера.
Захоплює, як він розкриває героя. Леонид розчехляє кожну людину, як виймають скрипку з футляра. Це треба вміти. Ці якості говорять, що в нього дуже велике режисерське майбутнє.
Тільки щоб всі були живі".
5 
4880
Коментарі