У Києві діє виставка фотопортретів Ніни Ліщук "Половинки", яку авторка називає фотографічним дослідженням.
Протягом кількох тижнів вона знімала портрети подружніх пар, а потім поєднувала в одному портреті половинки облич чоловіка і жінки. 25-річна фотограф каже, що навіть візуально не схожі одне на одного люди, все-одно подібні: настроями, емоціями.
"Закохані стають схожими один на одного. Чим більше люди проводять часу разом, тим більше з'являється у них подібних зовнішніх рис, запозичених один у одного характерних словесних виразів, жартів і способу мислення загалом. Якщо уважно придивитися, майже у кожній парі можна виявити щось невловимо спільне: однакова форма обличчя або погляд, особлива форма носа, розріз очей. Це правило спрацьовує навіть у людей із нестандартною зовнішністю".
Ніна знайомилася зі своїми моделями через інтернет. Там же домовлялися про зйомку. Каже, не було такої пари, в якої не помітила схожих рис. У зйомці взяли участь пари з досвідом спільного життя від 1 до 55 років.
"Мені було цікаво спілкуватися з парами. Основний критерій відбору - це їхні щирі стосунки. Пари заповнювали анкету, де відповідали на запитання, що для них сімейне щастя, як вони оцінюють свою половинку, чи помітили зміни характеру один одного після досвіду життя разом. Коли фотографую, намагаюся викликати спільну емоцію, щоб змогти порівняти і побачити схожість. Якщо бачила, що люди схожі усмішками, намагалася розсмішити обох жартами. Інколи можна попросити показати емоцію, а можна її створити самому".
Фотограф каже, що люди схожі через постійний обмін емоціями та поведінковими моделями.
"Коли люди живуть разом, вони набувають спільні звички, мають схожі погляди. Це виникає підсвідомо. Є й інше пояснення. Чоловік підсвідомо шукає собі жінку, яка візуально або характером схожа на його матір".
Виставка фотографій "Половинки" триває в в арт-галереї "Мінус 4" з 13 до 30 червня.
2 
4880
Коментарі
6