Фольклорист та засновник фольклорного ансамблю "Божичі" Ілля Фетисов в інтерв'ю Gazeta.ua розповів про те, яку музику необхідно "вживати" для внутрішньої гармонії.
Що спонукало Вас зацікавитися народною творчістю?
Я вступав у Київську консерваторію на факультет композиції. Серед тих, хто приймав іспити, був відомий композитор Левко Колодуб. Він спитав: "Чому у вас усі твори нагадують народну творчість?" Це здивувало, бо в училищі нам викладали фольклор на пальцях, ми жодного запису живого не чули. На 1-му курсі консерваторії я купив касету польського гурту "Верховина". Вони там співали пісню "Летіла зозуля", яку вивчили від київського фольклорного гурту "Древо". Саме з "Древа" почалося виконання народних пісень людьми, що живуть у місті і записують спів по селах. То був абсолютно незнайомий для мене музичний світ. До того я найбільше любив європейську музику Середньовіччя та Відродження. Фольклор у чомусь схожий на неї. Можливо, саме тому я захопився ним. Того ж року вперше поїхав у фольклорну експедицію.
У чому відмінність між співом і грою на інструменті?
Співаки зростають у традиції підсвідомо, змалечку чують, запам'ятовують і відтворюють. Інструменталісти ж — люди скоріш аналітичного складу, бо гра на інструменті вимагає спеціальної роботи над технікою. Хоча і їхнє навчання буває несподівано цікавим. Покійний гармоніст, що грав на моєму весіллі, розповідав, як ходив у сусіднє село, там слухав, як хтось танець зіграє. Він ту мелодію собі наспіває й біжить додому 5 кілометрів, весь час проспівуючи її, аби не забути. Прибігши додому, брав гармошку й підбирав.
Ви розповідаєте про живу і мертву музику. Що це означає?
Візьмемо приклад. Людина їсть певні продукти. Якщо набір цих продуктів змінюється, то перебудовується організм. Залежно від того, що ми вживаємо, у нас міняється внутрішня організація організму. Музика - це теж своєрідна їжа. У стародавньому китайському трактаті написано, що "Несамовита музика спричинила загибель імперії". Китайці дуже розумні люди. Ми майже всім китайським користуємося, тому не можемо сумніватися в їхній мудрості. - Посміхається. - Вони писали про прямий вплив музики на свідомість. Це не містичне, а абсолютно фізіологічне явище, яке просто мало досліджене.
Нинішній музичний світ електронної музики створений штучно. Люди мало думають, як він виник. У чому штучність поп-музики? Це є рівномірна, математично точно розрахована пульсація. Цей принцип докорінно відрізняється від принципу організації фольклорної музики будь-якого народу світу. У фольклорній музиці нерівномірна періодична пульсація. Грубо кажучи, якщо поп-музика складається з однакових кавалків, які повторюються, то фольклорна - з маленьких і більших кавалків. Це те, що називається диссиметрія. Першим про диссиметрію, як властивість живого, почав писати Луї Пастер. Він відкрив, що є явище правизни і лівизни в будові органічних речовин. Є молекули праві, а є - ліві. Це залежить від того, як вони проводять світло. Молекули, які закручують світло проти годинникової стрілки — ліві, а ті, що за стрілкою, — праві. Людський організм теж має праву і ліву частину.
Але ж то - біологія, а Ви займаєтеся музикою.
Володимир Вернадський синтезував ці всі знання. Він у 1939 році написав статтю про різні властивості фізичного простору. Стверджував, що, на відміну від неживої природи, все живе має не тривимірну будову. Ми лише формально належимо тривимірному простору, всередині ж - зовсім інші. Коли я це прочитав, то зрозумів, що народна музика напряму пов'язана з диссиметричною будовою нашого фізичного простору. Коли ми "харчуємося" народною музикою, це входить у гармонію з будовою нашого тіла. Якщо ж ми споживаємо виключно симетричну, якою є поп-музика, що побудована на рівній періодичній пульсації, то входимо в повну дисгармонію. Це музика, яка руйнує нас всередині. Якщо ми подивимося на ті проблеми, які раптом виникли в 1960-х роках: молодіжний протест, ЛСД, поривання з минулим, відкидання традицій, конфлікт між батьками і дітьми, то це точно співпало з появою цієї електронної музики з періодичною пульсацією.
Ви маєте на увазі західний світ?
Воно звідти прийшло, але у нас в СРСР теж відбувалося. Але ще одне важливе спостереження. Якщо ми приїдемо в Центральну Азію або у Туреччину, і послухаємо їхню сучасну музику, то відчуємо велику різницю з нашою сучасною музикою. Навіть якщо вона має періодичну пульсацію, її інтонації, мелос повністю традиційні. Це не просто використання цитат з пісень, а створення нової музики на основі національного мелосу. У нас же, в кращому випадку, береться якась пісня, додається "умца-умца", і типу це world music. Всі проекти так працюють зараз. В Азії всі "умца-умца" створенені на основі традиційного мелосу. А у нас в український естраді, поп-музиці, в першу чергу, переважає американо-негритянський чи європейський. А українського у цих жанрах немає взагалі. А якщо ми візьмемо шансон, то це на 99 % чисто єврейський мелос. Стверджую це як фольклорист, бо писав курсову роботу "Єврейські витоки радянської масової пісні". Там просто один в один. Наприклад, "Широка страна моя родная" - це єврейський "Фрейлехс". Просто "Страна" співається повільно, а єврейська мелодія грається швидко. Чи та сама "Катюша"…
В Японії кожен школяр по закінченню школи мусить знати сто народних пісень. От якби міністерство культури запровадило, щоб по закінченню школи кожен наш школяр знав сто пісень, я би сказав Кириленку "Браво!" Бо ми не знаємо, як звучить українська народна пісня. Не розуміємо, що українська естрада відтворює неукраїнську музику. Вона дає американську, негритянську, єврейську. Подивіться навіть конкурс "Голос країни". Вони ж всі пропагують американський негритянський вокал. І наші всі співаки — Ані Лорак, Руслана — це українські "африканці". Музика має відповідати не лише людській природі, а й національній. Кожен етнос має свій характер, має народжену ним музику.
Зараз же ми маємо повне винищення музики як національної, так і просто людської. Електронна музика виховує роботів. Наприклад, звук "ля" - це формально 440 герц, але це штучно встановлена висота. Народна музика не попадає в цей штучний звукоряд. Це не тільки питання пульсації, а й питання звуковисотної організації. У поп-музиці нічого людського немає, тому її вплив, я вважаю, смертельний. Вона знищує людство як явище. Через це я категорично проти всіх world music проектів.
Мені подобається "Даха Браха". Ви мене зараз вб'єте?
Звичайно. - Сміється. - Ви споживач, ми творці. Ми всі вас обманюємо. Тому що насправді творчість — це властивість кожної людини. Людина не повинна бути споживачем. Коли ми вдягаємося, ми теж творимо. Кожен створює власний стиль. Тому, коли ви споживаєте чужий продукт, ви себе обманюєте. Якщо пісні "Божичів" вам подобаються, ви повинні почати їх співати. Це буде правильний підхід. А пісні ДахиБрахи ви співати не можете, навіть якщо вони вам подобаються. Це продукт, який не може бути наслідуваний. Фольклор легко відтворити кожному. А електронну музику — ні. Це культура, яка краде у людини власну здатність творити. Вона підсаджує людей на споживання. З нас хочуть зробити ідеальних споживачів у всіх сферах. Навіть у церкві. Ми повинні купувати справно свічки. Платити справно за обряди. А народна культура дає іншу модель — модель ідеального творця, який сам творить своє середовище і свій світ.
2 
4880
Коментарі
3