"Від цих людей можна і палкою по голові отримати"

 

—?Для сучасної молоді оборо­на Ста­лінграда — те саме, що Ку­­ли­ковська битва. Щось із д­алекого минулого, — каже продюсер Олександр Родня­нський, 52 роки. Колишній киянин пред­ставив у столиці фільм "Ста­лінград". Картина російсь­кого режисера Федора Бондарчука з'явиться в українському прокаті 10 жовтня.

— Фільм розповідає про два дні Сталінградської битви 1942 року, під час яких загін радянських солдатів захищав оточений німцями будинок.

На роль офіцера, який командує штурмом, хотіли запросити німецького актора Тіля Швайґера. Але він відмовився.

—?Артиста дуже люблять на ба­тьківщині, тому він має табу на ро­лі військових, — про­довжує Роднянський. — Хоча у Тарантіно зіграв людину в погонах —­різав там нацистів. Порадив іншого актора, Томаса Кречмана. Весь зніма­ль­­ний період він не скидав мундира, аби вжитися в образ. Телефо­ну­вав до Німеччини спеціалісту з німецької мови 70-річної давнини. Повністю переписав сценарій свого героя. Також попросив, щоб найдрібніші сцени, де звучить німецька мова, грали німці. Кожно­го запрошував до себе в трейлер і пояснював, куди вони потрапили. Фінансової різниці виписати актора з Москви чи Берліна зараз немає.

Однією з сюжетних ліній стала любов персонажа Кречмана до росіянки. Герой показує їй фото дружини, яка померла від тубер­ку­­­льозу.

—?Дуже багато часу витратив, щоб усі могли роздивитися дивовижну схожість акторки Яни Студілі­ної з жінкою на знімку, — розповідає Федір Бондар­чук, 46 років. — Це реальна фотографія німкені 1930?х, яку нам принесли жителі міста. З ними робили великі інтерв'ю, з повагою вислуховували спогади свідків і учасників Сталінградської битви. Питали у них: "що робило ваше існування нестерпним?". Вразило, що це був не голод і не страх смерті від тисячі тонн заліза, що падало з неба, а воші. Багато використали таких неофіційних щоденників у створенні картини. Навіть коли радянські бійці, щоб надурити німців, різали трупи і обмазувалися нутрощами, аби здаватися вбитими.

Одними з перших фільм побачили ветерани війни.

—?Від цих людей можна і палкою по голові отримати, якби їм не сподобалося, — продовжує Бондарчук. — Коли у кінотеатрах показували голлівудську стрічку "Во­­рог біля воріт", вони написали гнівного листа з вимогою зняти фільм з прокату. Але все добре. Вони навіть зрозуміли наш хід, коли всі знакові місця їхнього міста у декораціях ми помістили на одну площу.

Картину зняли у форматі 3D. Кошторис — $30 млн. Оскарівський комітет Росії висунув фільм на здобуття нагороди Американської кіноакадемії. Від  України обрали біографічну драму "Параджанов".

—?"Сталінград" хіба дивом потрапить у фінальну шістку "Оскара", — вважає київський кінокритик Олександр Гусєв, 34 роки. — І це при тому, що російське кіно на підйомі через подібні фільми. В нашої публіки випрацьовується викривлене насмішливе ставлення до російського кіно. Коли у "Сталінграді" палять єврейську матір і розстрілюють дитину, спів­переживаєш. Але це зникає миттєво, коли персонажі починають говорити шаблонними фразами. Може, я старомодний, але мене пересмикувало від картинки. Багато позерства, довкола літає попіл, а от тобі в обличчя тицяють автомат. "Сталінград" — це спроба поєднати видовище і драму. Але видовище виявляється картонним та плоским, а драма — невмотивованою психологічно. Особливо у любовній історії. Було неприємно дивитися, як німець ґвалтує жінку, а потім вона ще в нього закохується.

11 художніх фільмів, 7 документальних, 12 комп'ютерних ігор присвятили Сталінградській битві за 70 років

×