— Не треба бути пророком, щоб передбачити, що станеться, якщо Росія отримає свободу дій в Україні. Незалежно від орієнтації її політичних сил, Москва сприймає існування України як смертельну образу. Політична культура та історична пам'ять Росії завжди сприйматиме Україну як неподільну частину своєї спадщини. Наступ проти українства у 1930-х спричинив розрив національного розвитку. Вивчення Голодомору важливе для майбутнього народу і держави. Наслідки цієї трагедії — тіньові економіка, влада, політика і гроші. Безвихідь і від'єднання від власної історії, віри, культури, звичаїв, програна Кремлю інформаційна війна. Українці досі почуваються національною меншиною у власній державі, — писав на початку 2000-х американський історик Джеймс Мейс.
У київському видавництві "Кліо" вийшла його книжка "Україна: матеріалізація привидів". Упорядкувала працю науковця його вдова, письменниця 63-річна Наталя Дзюбенко-Мейс.
— Робота над книжкою тривала 10 років. Джеймс досліджував Голодомор 1932–1933 років, писав про адміністративний устрій України, федералізацію, історичну пам'ять. Пропонував способи боротьби з державною несамостійністю, яку отримала Україна разом із незалежністю. Він зачіпає всі больові точки України і ставить влучні запитання, — розповідає Наталя Дзюбенко-Мейс.
Джеймс Мейс — наполовину індіанець. Народився 1952 року в штаті Оклахома. Його плем'я черокі у XІX ст. пережило геноцид з боку уряду США.
В університеті почув про український Голодомор. Не повірив, що така масштабна трагедія пройшла повз світову спільноту. Вирішив розібратися сам. Викладач Мічиганського університету поляк Роман Шпорлюк порекомендував Джеймсу книжку про Голодомор українською мовою. Американець вивчав її місяць зі словником. Наступні публікації міг читати вже за кілька днів.
1982 року на міжнародній конференції про Голокост і геноцид в ізраїльському Тель-Авіві Мейс визначив Голод 1932–1933 років як "вигублення українського селянства, української інтелігенції, української мови, української історії в розумінні народу, знищення України як такої, що було потрібно для централізації повної влади в руках Сталіна".
У 1986–1987 роках очолював комісію в Конгресі США, яка мала дати оцінку трагедії Голодомору в Україні. Зібрав чотири томи матеріалів. Це були переважно усні свідчення очевидців Голодомору, які виїхали з України.
Письменник Олесь Гончар назвав цей чотиритомник "Чорною Іліадою українського народу".
— Якось Джеймс сказав про себе: "Не можна займатися історією Голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем". У 1990-х я працювала завідувачем відділу історії в газеті "Голос України". Робила інтерв'ю з Мейсом. В Америці він порвав контакти з науковим середовищем. Після виходу усних свідчень слов'яністи називали Джеймса захисником фашистів, колаборантів і колишніх поліцаїв. Говорили, що він видумав усні свідчення, які були дані анонімно. Деякі очевидці Голодомору, навіть живучи в еміграції, не хотіли підписуватися своїм прізвищем, боялися за родичів, які вижили й лишилися в Україні.
Із 1993 року Джеймс Мейс жив у Києві. Помер 2004-го. В одній зі своїх останніх статей запропонував відзначати День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій всеукраїнською ритуальною дією — запаленою свічкою у вікні.
2 
1
Коментарі