— У нас є пісня "Очень хочется в Советский Союз". Якщо її просять заспівати останнім часом, ми уважно дивимося, кому і навіщо, — розповідає вокаліст російського рок-гурту "Ундервуд" Максим Кучеренко, 41 рік. Групу заснували 1995-го у Сімферополі, згодом музиканти переїхали до Москви.

— Ця пісенька — своєрідний тест. На радіо спочатку її не брали, бо вона нібито "червона". А пісня народилась як роздум над Утопією. Це острів, де існує ідеальне суспільство. Дитинство — завжди Утопія. Артиста політизує його ж аудиторія. Серед російських музикантів є чимало тих, хто бажає помочитися на кремлівську стіну і кричить про це. Тільки там зараз багато камер спостереження. Це людей насторожує.

Кучеренко родом із Севастополя у Криму. До 200-річчя Кобзаря написав пісню "Тарас". Кліп зняли біля пам'ятника Шевченкові в Москві. Наприкінці ролика музиканти, чиї обличчя розмальовані у кольори українського і російського прапорів, тиснуть один одному руки.

У розмові Максим уникає говорити про сьогоднішні відносини двох держав. Каже тільки, що постійно тримає зв'язок із рідними у Криму.

— Олег Скрипка точно сформулював ставлення українців до росіян: "Українці і бояться, і ненавидять, і обожнюють їх. Причому все це водночас". Це послання влучне. Тут немає політики, а є точка зору людини, яка добре розуміє, що відбувається між двома народами.

Моя дочка знає напам'ять шкільну програму з Шевченкової поезії. У севастопольській школі українську літературу викладали добрі фахівці. Шевченка складно обійти — він майже на 100 років визначив погоду в літературі. Ще школярем помітив, що його поезія музична. Кобзар — винахідник чуттєво-драматичної України. Коли читаємо ці тексти, ми у нього в гостях. Кольори Шевченкових картин дуже схожі на барви його поетичних полотен, мови. Він — барвистий поет. А його "Кобзар" — це суперпристрій, здатний розгорнути всім охочим Україну в 5Д-форматі. Якби цієї книжки не було, ми мали б зовсім інший сценарій розвитку української культури.

У новому альбомі музикантів "Жінки та діти", що вийшов восени, є пісня "Шевченка, 19". Це адреса у Херсоні, за якою жила бабуся другого фронтмена гурту Володимира Ткаченка, 41 рік. Музикант вставив у композицію фрагмент з її співом.

— Я її трошки помучив цим записом, — згадує. — Бабуся любила співати, але ніколи в записі свій голос не чула, бо їй було трохи ніяково. Вона чудово виконувала "Вечер был, смеркались звёзды, на дворе мороз трещал. Шёл по улице малютка, посинел и весь дрожал". І таким жалібним голоском, що вірив усьому в пісні. Я записував її на магнітофон, та з тих касет мало що збереглося. Одна плівка мала б розсипатися, але дивом уціліла. Звідти ми взяли пісні на вірша Шевченка "Розрита могила". Переважно ми співаємо російською. Українські пісні пишемо не так часто. Зараз їх десь близько 10. Якщо граємо їх, то зазвичай в акустиці. Більшість з цих композицій були написані давно, в період до 2000 року, ще до нашого переїзду в Москву.

15 березня гурт виступив у Харкові.

— У цьому місті ми не вперше, — розказує перед виступом Володимир Ткаченко. — Приїжджали роки чотири тому. Тоді на концерті був Сергій Жадан. Хотілося б зустрітися, міцно обійняти. Жахливо і сумно було бачити відео з харківськими побиттям і прогонами через стрій на колінах. Але справжній поет на коліна не стає, а відразу посилає нах… Сподіваюся, йому вже набагато краще.

Письменника Сергія Жадана побили 1 березня під час сутичок у Харкові. Він був активним учасником Майдану від перших днів. Чоловіки з кийками вимагали, аби став на коліна. Жадан відмовився і послав нападників.

Узимку він запрошував гурт "Ундервуд" виступити на акції "Рок за соборність".

— Ми із задоволенням прийняли запрошення, — говорить Максим. — На жаль, захід скасували, бо в день виступу на Майдані вперше загинули люди.

×