— Повстанців Холодного Яру можна порівняти з нинішніми добровольцями на фронті, — розповідає 36-річний Владислав Куценко у фойє столичного кінотеатру "Київ". Тут 9 грудня презентують документальний фільм "Холодний Яр. Воля України — або смерть". 26-хвилинна стрічка розповідає про повстання українців проти більшовиків у Холодному Яру 1919–1922 років.
— Холодноярці так само не мали спочатку ні озброєння, ні спорядження, ні харчів. Тоді селяни споряджали повстанців, як волонтери сьогодні допомагають батальйонам. Зараз продовжуються визвольні змагання за Україну, — продовжує Владислав Куценко. Він керує військово-історичним клубом "Повстанець", учасники якого знялися у фільмі. Владислав зіграв безіменного отамана. На презентацію прийшов у костюмі з фільму — штанях-галіфе і френчі. У руках тримає макет гвинтівки 1935 року. Для фільму придбав на київській барахолці окуляри часів Другої світової з круглими скельцями у роговій оправі.
Стрічку зняли зусиллями громадського руху "Не будь байдужим!". 30 тис. грн бюджету зібрали доброчинці. Серед них — підприємці, медсестри, слюсарі, студенти, прибиральниці.
Знімали п'ять днів в урочищі Холодний Яр на Черкащині. Над фільмом працювали два роки.
У стрічці після сцени бою у лісі герой Владислава Куценка стріляє собі у скроню.
— Більшість повстанців Холодного Яру не здавалися у полон, а добивали себе останнім набоєм або підривали гранату поблизу ворога. Тодішні чекісти дуже вміло розв'язували язика будь-кому, піддавали полонених тортурам. Щоб не зрадити своїх побратимів, мій поранений герой вбиває себе. У фільмі намагалися відтворити побут повстанців, їхній одяг і зброю. На мені зараз френч англійського зразка з чотирма кишенями, вони стали модними на початку ХХ століття. Холодноярці у таких також воювали, хоча більшість була у звичайному одязі. Ми знайшли книгу — самовчитель для швачок 1926 року. Звідти наша кравчиня взяла викрійки для одностроїв, у яких ми знімалися.
Поруч із Владиславом стоїть 29-річний Андрій на псевдо Орел. Він зіграв у стрічці Василя Чучупака, головного провідника повстання в Холодному Яру.
— Усі холодноярці розуміли, що боротьба була нерівна, але не здавалися. Василь Чучупак не був простим хліборобом. Він пройшов службу у російській армії, вчителював у селі. Коли прийшов час боронити рідну землю, узяв до рук зброю. Його наказам підкорялися багатотисячні загони, хоча він не мав погонів, просто був авторитетом серед повстанців.
"Готуй нових борців, Холодний Яре!" — кричить у фільмі Василь Чучупак в оточенні ворогів. За мить пускає собі кулю у скроню. У титрах до фільму подяка письменникам Роману Ковалю і Василю Шкляру "за те, що українці дізналися про Холодний Яр".
— Поділяю українців не на східняків і західняків. А на тих, хто читав книжку "Холодний Яр" Горліса-Горського, і тих, хто її не читав, — каже письменник Василь Шкляр, 63 роки. За роман "Залишенець" 2011 року він отримав народну Шевченківську премію. Її вручили на місці останнього бою Василя Чучупака. На презентацію стрічки прийшов у светрі в червоно-чорну смужку. — Холодноярський прапор був на Майдані. Нещодавно їздив до хлопців із батальйону Азов, вони зустріли мене також із цим прапором. Наша сучасність перегукується з історією 100-річної давнини. Як і тоді, низи запекло борються на свободу, а провідники відстають від прагнення людей. Сьогодні маємо гарячу фазу російсько-української війни, яка не припинялася ніколи.
Фільм знімали як освітній. Його передадуть у школи по всій країні для перегляду старшокласниками. Також планують покази стрічки у зоні АТО та Криму. Щоб провести "підпільний прокат" на презентації поставили скриньку для збору грошей.
2 
1
Коментарі
1