— Представте, які красиві люди тут жили, в Макіївці, — вказуючи на портрети Олександра Ханжонкова та його батьків, говорить російською Наталія Нацвлішвілі — директор Макіївської школи мистецтв ім. Ханжонкова. — А зараз я стою в нас на автостанції Плеханова, чекаю свою маршрутку, дивлюся на людей, і так мене їхні обличчя засмучують.
4 серпня вона проводить екскурсію для гостей у кімнаті-музеї кінодіяча Олександра Ханжонкова. Слухають її актори 65-річна Світлана Тома, 75-річний Юрій Назаров, 66-річний Володимир Талашко та 62-річна Людмила Мальцева. Зірки радянського кіно прилетіли на святкування "Днів Ханжонкова на Батьківщині".
Після екскурсії артисти обговорюють Одеський кінофестиваль. Актор фільму "У бій йдуть одні старики" Володимир Талашко критикує господарку фестивалю Вікторію Тігіпко.
— Не думаю, що дружинам представників влади можна бути президентами кінофестивалів, — говорить. — Це непорядно. Треба бути скромнішими. Жити, як живуть наші люди. А вони живуть сьогодні все гірше, і гірше, і гірше. Аморально проводити такі фешенебельні фестивалі, коли в нас тут так багато роботи.
— Хіба ж це розумно, що ми з вами розділилися — Росія з Україною? — каже тужливо за сусіднім столом Юрій Назаров. Його просять розповісти про кінороботи.
— Я невисокої думки про свої акторські якості. Зате маю совість, я вибираю ролі. Наприклад, сценарій: вирішили в СРСР зробити універсального раба. Для цього горилу треба схрестити з російською бабою. А мені дісталася б роль наглядача над ними. Але не захотів я зніматися у такому кіно. На жаль, переміг "шоу-їзм". Ні Шолохов, ні Чехов виявилися непотрібні.
Актора запитують про роль батька героїні у фільмі "Маленька Віра". Він супиться.
— Це мій злощасний тріумф. Якось у Пітері затіяли дуже розумні кіномани обговорювати цю картину. Аж раптом встає пані в оксамитовому береті та каже: "А жити-то як?!". Ось узяти "Ромео і Джульєтту" — тоді було не менше мракобісного. Але не це ж ми бачимо в тій історії. Проте в "Маленькій Вірі" — суцільна скотобаза. Цей фільм не відповідає на запитання: як жити.
Зі школи мистецтв акторів везуть у селище Нижня Кринка. У ньому колись була поміщицька садиба, в якій 1877 року народився Олександр Ханжонков.
Він започаткував кінофабрики, на базі яких виросли "Мосфільм" та Ялтинська кіностудія. У його ательє створили перший у Росії повнометражний фільм та перший у світі мультфільм.
В парку зібралися близько сотні жителів. Уздовж алеї стоять козаки з російськими прапорами. Жінка із сільради простягає артистам хліб-сіль та великий кошик. У ньому пляшка горілки, ковбаса, овочі, фрукти.
Неподалік ростуть молоді горіхи. Біля кожного — табличка з іменем артиста, який саджав дерева під час минулих "Ханжонковських днів". Серед них Людмила Чурсіна, Ірина Алфьорова, Олена Кондулайнен.
Артисти по черзі співають зі сцени з дощок. Над нею немає навісу від сонця. На термометрі +43°C. До акторів піднімається "регіонал" Валерій Омельченко в дорогій білій сорочці та краватці без піджака. Він — чоловік старшої дочки покійного макіївського мера Василя Джарти — Вікторії. Жителі дякують Омельченку за те, що привіз артистів. Той дарує акторам по календарю з написом "Знай наших!". На ньому зображені видатні уродженці Совєтського району Макіївки. Омельченко збирається балотуватися в нардепи у виборчому округу, що включає цей район.
У парку немає жодної лавки, місцями трава до пояса. Посередині алеї розташована клумба, заросла бур'янами. У центрі стоїть камінь із написом: "Установлен в день 125-летия А.А. Ханжонкова 08.08.2002". Кажуть, тоді обіцяли незабаром замінити камінь на пам'ятник кінематографісту.
3 
1
Коментарі
1