"Попівську рясу на секонд-хенді не купиш"

— Запишіть, що треба банку солоних огірків. Бо про них завжди згадуємо в останній момент, — каже акторам режисер Максим Голенко, 37 років. У театральному центрі "Пасіка" при Києво-Могилянській академії репетирують виставу "Палац насолод". Обговорюють реквізит.

— Попівську рясу на секонд-хенді не купиш. Попитати треба там, де вже грали подібне. У театрі Франка на складі цього добра завались. Мєнтовську форму теж там можна пошукати, — поправляє окуляри актор 60-річний Олег Примогенов. Гратиме найманого вбивцю.

— Мріяв про цю роль ще з інституту, — зізнається Олег Борисович. — Даніель де Босола — наче мандрівний самурай, що шукає собі господаря. Дуже цинічний, афористичний, іронічний. В оригіналі п'єси мій персонаж молодий. Ми ж зробили його в літах, після зони. Митрополит задавив бабцю і на нього звалив. Довелося відсидіти, за це вимагає нової роботи й грошей. Готовий зрадити будь-кого через зиск. Єдиний, хто в кінці залишиться живим. Бо, як він каже: "Якщо є влада, я буду жити також".

В основі п'єси миколаївського драматурга Віктора Понізова лежить драма англійця Джона Вебстера "Герцогиня Амальфі".

— Вебстер — сучасник Шекспіра, але трохи молодший. Тому змагався, хто кривавішу п'єсу напише, — продовжує Примогенов. — Вільям у п'єсі "Тит Андронік" 34 трупи намолотив. Джон значно менше, але дуже витонченим методом. У "Герцогині Амальфі", наприклад, кардинал дає своїй коханці-єврейці поцілувати отруєну ­Біблію. Це я запропонував режисерові поставити цю п'єсу. Але захотів перенести її на сучасне тло. Максим Голенко з Миколаєва, знайшов там Понізова, і той зробив геніальну адаптацію. Амальфі — це найвідсталіша область на півдні Італії, така собі Хацапетовка. Місцевий герцог і кардинал хочуть знищити свою сестру, аби забрати землі й капітал. Вона насильно одружує на собі чувака, аби все зберегти.

У п'єсі "Палац насолод" кардинал стає очільником обласної єпархії Московського патріархату. Герцог — начальником УМВС області. Їхня рідна сестра — вдова губернатора. Жінка таємно одружує на собі прес-секретаря, переписує на нього заповіт, народжує дитину. Героя Примогенова — колишнього зека Данила — влаштовують до неї водієм, аби дізнався, кому належить спадщина. На шляху до влади й грошей митрополит і головний міліціонер області не зупиняються ні перед чим. Убивають навіть двох рідних племінників.

— Макс Голенко — класний режисер. Його "Вій" за Наталкою Ворожбит — це найкраща зараз вистава у Києві. У Голенка на сцені в основному непрофесійні актори — клерки, комп'ютерники. Через свій азарт вони трохи переграють, але сильна вистава завдяки ритму. Поки на репетиціях теж багато зайвого крику. Режисер все почистить. Публіка сидітиме неспокійно, чекатиме несподіваного жарту, падіння кожної секунди. Театр має бути гострий, на основі хорошої драматургії, а не занудотини, якою нас звикли годувати.

Прем'єру вистави "Палац насолод" запланували на початок червня.

×