— Років шість тому пробував влаштовуватися в кінотеатр "Родина" прибиральником. Не взяли. Тепер стою на його сцені і презентую фільм, — каже одеський актор Артемій ЄГОРОВ, 25 років. Зіграв одну з головних ролей у серіалі "Потрійний захист" режисера Анатолія Матешка.
На VII Одеському міжнародному кінофестивалі вперше представили програму телевізійного кіно. Показали серіали з Польщі, Великої Британії, Франції, Бельгії та два українські.
Маша Єфросиніна виявилася цікавою драматичною акторкою. Вміє слухати і робити те, що їй пропонує режисер, — розповідає постановник "Потрійного захисту" 62-річний Анатолій Матешко.
— Це моя ініціатива — запросити Марію в серіал. Спочатку до неї ставилися дуже скептично.
Героїня Єфросиніної Тамара — успішний адвокат, мудра і красива жінка. На неї заглядаються багато чоловіків, але її серце належить покійному Максиму. Він загинув за нез'ясованих обставин. Друг Максима Борис давно кохав Тамару, та не мав права претендувати на її серце. Проте після смерті Максима все змінюється.
Спочатку серіал називався "Воха і Боб", — розповідає письменник 45-річний Андрій Кокотюха, один зі сценаристів фільму. — Це була історія про двох мужиків, які шукали маніяка. Та Анатолій Матешко сказав, що тут потрібна ще жінка. Жоден канал не візьме історію, якщо там не буде любовної лінії.
Прем'єра "Потрійного захисту" відбудеться восени на телеканалі "Україна". У першому сезоні серіалу — 16 серій. Якщо він буде успішним, серіал можуть продовжити. В планах випустити книгу за його сюжетом.
"Потрійний захист" — перший в Україні, після "День народження Буржуя", драматичний серіал, — продовжує Андрій Кокотюха. — Написав сценарій так, щоб у Росію продати його було неможливо. У стрічці постійно бачимо Київ. У Європі та Америці в кіно показують незалежних особистостей, які не є частинами якоїсь системи. В Україні ж досі не було історії про таких людей хоча б тому, що Росія такі сюжети не замовляла і не приймала.
Усі головні герої "Потрійного захисту" не підкоряються якомусь вищому начальству, у них немає сакрального поняття влади, якої завжди треба слухатися. Один із них так цінує свою незалежність, що йде з міліції і працює в гаражі. У Росії таких персонажів ви не знайдете. У них зараз відбувається реставрація СРСР. А тоді знімали детективні серіали, де героям забороняли пити, курити, говорити нелітературною мовою, навіть тримати руки в кишенях. Працівник органів чи держапарату мав бути ідеальною людиною, яка навіть не ходить у туалет. І радянські, і теперішні російські — мертвонароджені.
Другий український серіал, показаний на кінофестивалі в Одесі, — драма "Червоні браслети" компанії "Фільм.ЮА". Його герої — хворі підлітки з дитячого корпусу багатопрофільної лікарні. "Червоні браслети" — це адаптація іспанського телесеріалу 2011 року.
— Це нетипова історія для нашого телебачення, — розповідає Поліна Толмачова, представник "Фільму ЮА" — Вона зачіпає тему безнадійно хворих дітей. Шестеро підлітків вимушені жити у спеціалізованій клініці. Вони перенесли операції, хіміотерапії, але залишаються дітьми. Ця історія розказана без звичної жалості та співчутливого пафосу. Навпаки — світло і життєрадісно. Її автор каталонець Альберто Еспінозес у дитинстві хворів на рак.
"Червоні браслети" почали знімати 2013-го спільно з росіянами.
До України вісім держав зробили свої адаптації цього сценарію, зокрема США та Німеччина.
— Ми не мали права нічого змінити чи додати. Є прописані герої, характери, іноді навіть зовнішність.
Лікарня для пацієнтів-підлітків — увесь світ. Тут вони живуть, дружать, закохуються, вчаться приймати рішення. Стрічка починається з того, що закадровий дитячий голос каже: доки не сталося щось страшне, всі чіпляються за дурниці. Згодом виявляється, що це говорить хлопець у комі.
В Україні права на показ фільму викупив телеканал СТБ.
2 
1
Коментарі