— Іде війна і ллється кров в Україні через те, що в нас не звучала українська пісня. Якщо цьому не зарадити, нинішня ситуація може повернутися після перемоги. Українська музика традиційно не проходить у вітчизняних телеканалах і радіо. Від Майдану 2004‑го до 2014-го в ефірах було 5–10 відсотків української пісні, після революції — вдвічі менше. П'ята колона працює. Люди не звертають на це уваги. Не підозрюють, що це важливо, — каже музикант 50-річний Олег Скрипка. 11 років поспіль організовує етнофестиваль "Країна мрій" у столиці. Цьогоріч він проходитиме 5–6 липня у київському парку Феофанія.
— Коли брав участь у "Голосі країни", то робив неймовірні зусилля виборювати українську пісню, — продовжує Скрипка. — Хоча рейтинги ефіру вдвічі підскакували, коли звучала українська.
Недавно спродюсував кліп і альбом гурту "Назад Шляху Немає" з Луганська. Це конкретні українці. Донецьк — це Україна. Але пропаганда засіла у нашій голові, чути "треба відкинути ці землі". Так дуже легко. Але наче своїх братів кидати там. Це ж частина свого тіла. У радянському фільмі "Покровські ворота" була лікарша: резать к чертовой матери. Хірургічний синдром — ампутація. Коли ракову пухлину ампутують, вона повертається, бо не вилікували причину.
На фестивалі буде 16 сцен. Серед них кримськотатарська, кобзарська, фольклорна та театр "Кабаре". Облаштують наметове містечко. Окремо — літературна сцена, дитячий майданчик і куточок Українсько-Японського центру. Скрипка крутитиме вночі дискотеку. А 6 липня з колективом "Забава" зіграє український джаз 1930-х.
— Українці колись грали розкішний джаз. Але у радянські часи це вважалося буржуазною культурою і було майже винищеним. А Одесу вважаю батьківщиною світового джазу. Батьки найвідомішого автора джазових композицій Джорджа Ґершвіна родом звідти.
На фестивалі також виступлять команди з Великої Британії, Республіки Нігер, Польщі, Білорусі. Вхід коштуватиме 100 грн, для дітей — 20 грн.
2 
1
Коментарі