середа, 11 червня 2014 05:50

На "Коронації слова" переміг роман про Другу світову

Автор: ФОТО: Cергій Cтаростенко
  Письменники Андрій Кокотюха і Василь Шкляр зустрілися у столичному Будинку офіцерів на нагородженні ”Коронації слова” 5 червня. Обоє — колишні переможці конкурсу. Кокотюха — ­2006-го, Шкляр — 2001 року
Письменники Андрій Кокотюха і Василь Шкляр зустрілися у столичному Будинку офіцерів на нагородженні ”Коронації слова” 5 червня. Обоє — колишні переможці конкурсу. Кокотюха — ­2006-го, Шкляр — 2001 року

Понад 5 тис. рукописів надіслали на літературний конкурс "Коронація слова". 28 членів журі відзначили 74 авторів романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики. Конкурс організували 14-й раз. Переможців нагородили 5 червня у столичному Будинку офіцерів.

— Слава Україні! Мені кацапидли сьогодні спортили настрій. Опублікували список країн, що вони ненавидять. Україна — на другому місці, — автор 48 романів Андрій Кокотюха вітається з прозаїком Василем Шкляром, 63 роки.

— А шо, Америка на першому? — запитує Шкляр.

— Я хотів буть першим. Микита Сергійович таки був правий: догоним и перегоним Америку. На Красной площі палитимуть джинси. І поки всі "Макдональдзи" в Москві не перегромлять, не успокояться, — сміється Кокотюха і прямує до зали.

— Прийшов сюди підписати контракт на новий роман "Маруся". Вийде у серпні. 16-річна юнка з теперішньої Житомирщини очолювала повстанський тисячний загін. Це був 1919 рік, — Василь Шкляр одягнув вишиванку. Іде на вулицю курити. — Вона — справжня історична постать Олександра Соколовська. Важко було входити в цей образ, бо не вкладалося у голові, як у 16 років можна очолювати мужиків. Роман вийшов напів­галицький, бо якраз Українська галицька армія брала Київ, і дів­чина приєдналася до них. Буде з галичанином лав-сторі. Мала трьох братів, і всі були отаманами. Гинув один — на його місце ставав інший. Коли загинув третій брат, козаки сказали: "Вона із Соколовських, хай керує". В їхньому загоні діяла як розвідниця. Мала надприродні здібності — у родині Соколовських по жіночій лінії відьми були.

Посеред церемонії із зали виходить народний депутат Олег Ляшко, 41 рік. 12 хв. з ним фотографуються гості.

— Жалко, що дружини немає, вона хотіла б з вами сфотографуватися, — чоловік у вишиванці біжить до Ляшка, щоб потрапити у кадр. Наштовхується на стіл з келихами. Один б'ється.

— Це на щастя, — каже Ляшко і прямує сходами до виходу.

— Люблю читати історичні книжки. Це моя слабкість. Зараз на столику біля кроваті — спогади Вінстона Черчилля про Другу світову війну. Дівчатка, смачного! — Ляшко махає працівницям гардероба. — За нього отримав Нобелівську премію. У нас багато чого схожого, навіть зовні. Коли Черчилль був молодшим, то копія — я. Характер такий же, як і в мене — наполегливий, Стрілець, цілеспрямований. Зараз покажу Черчилля. Дай мені телефон, — говорить охоронцю. Гортає картинки. — Коли мамі своїй показав, запитала, а де ти такий капелюх узяв? Фото 1890-го під час його перших парламентських виборів, що програв.

— Ми за вас голосували, — на вулиці до депутата підходять хлопці з фотоапаратом.

— А за кого ж іще? Дякую за підтримку. Скиньте мені на електронку фотку.

Найкращим романом назвали рукопис "Вільний світ" 37-річної киянки Тетяни Белімової. Викладає українську літературу в столичному університеті "Україна". Має трьох дітей. Торік її роман "Київ.Юей" посів на конкурсі третє місце. Отримає 20 тис. грн. Новий написала за два місяці.

— Книжка про події Другої світової війни. У ній переплетені долі двох чоловіків. Обоє потрапляють до Німеччини. Виходець із села Єфрем — як остарбайтер. А киянин Жора — як лейтенант. Горів у танку, його контузило, згодом опинився у концтаборі Дахау. Вони — суперники, кохають одну дівчину, Тоню, — розповідає переможниця у синій вечірній сукні. — Це реальні історії — моєї родини і чоловіка. Фактаж брала зі спогадів героїв. На дідуся Єфрема у мене є вісім годин записів на диктофоні. А спогади моєї київської родини брала з пам'яті. Коли задумала писати роман, нікого з них не було в живих. Мала тільки щоденникові записи бабусі.

Роман — про тоталітаризм і пошук виходу з нього. Один герой повертається в Україну, а інший емігрує в Австралію. Моральну перемогу отримує Єфрем, який повертається. Він один залишається живий. І це ніби підтвердження того, що обрав правильний шлях. Чого повернувся? Мав почуття обов'язку — в нього тут були мама, сестра. Здавалося, що вони без нього пропадуть. Він був єдиний чоловік, який вижив у великій родині після Голодомору.

— Експерти думали, що роман написав відомий чоловік, — каже засновниця конкурсу Тетяна Логуш. На ній темно-синя сукня, що придбала п'ять років тому в США. — А це — жінка-філолог. Її твір дуже добре виписаний. За нього б'ються видавці. Тетяна буде вибирати. Перші роки ми ходили до видавців і просили: видайте роман. Відповідали: це ж невідомий автор, його ніхто не знає. Тепер же йдуть торги за автора. Торік переміг зовсім невідомий Богдан Коломійчук. Вже видав другу книжку, його скрізь возять і презентують. "Коронація" — це хороший старт.

На церемонії хвилиною мовчання вшанували Небесну сотню і загиблих на Донбасі.

Зараз ви читаєте новину «На "Коронації слова" переміг роман про Другу світову». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути