— Хотів, аби в моїй книжці всі ми були живі, — каже львівський поет 53-річний Віктор Неборак. У столичній книгарні "Є" представляє нове видання своєї книжки "Введення у Бу-Ба-Бу: (Хронопис кінця тисячоліття)". Це перевидання спогадів Неборака з новими розділами.
— Згадую важливі для нашого покоління події. Є серйозніші сторінки, є легковажні. Наприклад, подорож Середземним морем наших письменників кораблем "Народження світу". В Одесі Іван Малкович, злякавшись шторму, втік із круїзу. Ми зайшли в гості до поета Тараса Федюка, він нас добре напоїв і кожному дав п'ять пляшок горілки. Це нас врятувало, бо за алкоголь на тому теплоході треба було платити валюту. Під час тої морської мандрівки в Афінах українських літераторів запросили на телебачення. Ми з поетом Василем Герасим'юком проігнорували й наосліп блукали містом. Так у книжці з'явилася лекція від Василя про запійне пияцтво й алкоголізм. Пізніше один лікар мені навіть сказав, що це дійсно нове слово у психіатрії. Бо раніше вони всіх лікували однаково, а слід розрізняти, де один, а де другий тип. У кінці я скрадливо спитав Василя, хто ж я. Надіючись, що він скаже алкоголік-початківець. "Ти ніхто, ти богема, яка даремно переводить алкоголь", — відповів мені Герасим'юк.
Віктор Неборак закінчив писати книжку 31 грудня 1999 року.
— Твір переважно про 1990-ті. По суті, в нашій країні ніколи не було такого довгого безцензурного часу. Можна якісь підсумки підводити й давати претензії. Існує теза, що за 13 років Розстріляного відродження (1920–1933. — "ГПУ") зробили набагато більше й якісніше, ніж за 23 роки незалежної України. Чому так сталося — відповідь елементарна. Тодішня більшовицька УРСР все-таки підтримувала навіть не дуже дружнє до неї мистецтво, була його спонсором. Незалежна Україна майже не підтримує, принаймні українську літературу.
"Введення у Бу-Ба-Бу" вийшло у львівському видавництві ЛА "Піраміда".
3 
35413
Коментарі