12-й фестиваль "Країна мрій" пройшов 20–21 червня в Національному музеї народної архітектури й побуту в Пирогові. Порівняно з минулим роком у парку "Феофанія", площа "Країни мрій" збільшилася вдвічі, а вхід — удвічі подорожчав. Квиток на день коштує 200 грн. Для відвідувачів працюють три головні сцени й кілька десятків майданчиків. Зокрема, Алея майстрів, Кобзарська сцена, фестиваль повітряних куль "Монгольф'єрія".
— Кожен має будувати країну мрій у своїй хаті. З квартирою впоралися, починайте робити під'їзд мрій, — кажуть письменники і видавці брати 47-річні Віталій та Дмитро Капранови. П'ють каву з паперових стаканчиків біля Літературної сцени, якою керують. — Можете будувати вулицю мрій? Будуйте. Іншого способу зробити з України країну мрій — немає. Ми на євразійському проході. В нас постійний протяг. Маємо звикнути, що спокійного життя не буде. Наші діди пройшли дві війни. Згодом — Афганістан. Зараз — знову бої. Ми весь час жили у війнах. Мали би бути готові до теперішньої. А нас захопили зненацька.
Біля старовинної різьбленої скрині на Алеї майстрів зупиняється вусань із собакою. Цікавиться ціною.
— Дорого, — сміється продавець. — Кілька тисяч доларів.
— Зевс, пішли звідси. Тут не тільки ти кусаєшся, а й ціни, — каже чоловік.
Неподалік підписує читачкам у вишиванках свої книжки 87-річний Левко Лук'яненко, колишній дисидент і народний депутат.
— Росія почала війну з метою повернення України під владу Москви. Але вони промахнулись, — усміхається Левко Григорович. — Путін думав, що українці такі самі, як і росіяни — що цар робить, те народ і приймає. А в нас цар може робити, що хоче, але народ має свою думку. Зараз ллється багато крові. Але без неї не буває справжньої свободи. Дуже скоро війна скінчиться й ми станемо остаточно вільні. Українці давно мріють створити найкращу в світі державу. Це не вдавалося, бо потрапили в рабство до Російської імперії. Тоді весь світ відмовився від нас. Зараз весь світ стоїть до Росії спиною. Путін ще трохи боротиметься. Але Україна йде до справжньої незалежності, а Росія — до розвалу.
Проблемою є те, що більшість нашого населення виховане в радянський час. Та система поставила працівників у становище, коли людина мала красти. Всі радянські люди крали. А якщо крали, то змушені були брехати. Звичка красти й брехати властива старшим поколінням. Треба час, щоб підросла теперішня молодь. Після перемоги над Росією потрібна буде ще одна революція — за усунення олігархів.
— Хотела купить Ване лук со стрелами. Такой красивый. Он у меня любит Робин Гуда, — каже жінка у великому вінку зі штучних півоній. Спостерігає за сином, який грається на дитячому майданчику. — Но он стоит 200 гривен. И это детский.
Між майданчиками стоять намети з їжею, обладнані мангалами. Багато диму, пахне шашликами й овочами гриль. На Козацькій галявині 2-метровим чорним батогом б'є об землю 25-річний Артем Лобкієв із Братства козацького бойового звичаю "Спас".
— Щоб оволодіти батогом, треба цього дуже захотіти, — розповідає Артем. — Усе залежить від людини. Деяким, аби стати справжнім козаком, потрібно місяць. Раніше були бойові батоги. На наконечники надівали спеціальні металеві зірочки чи кульки, й батіг міг пробити щит. А якщо попаде по голові, то зовсім непереливки. Мій батіг із мотузки. Якщо сильно вдарити по шкірі, то він її глибоко розріже. Ще ним можна бити п'яного чоловіка, — усміхається.
На головній сцені триває репетиція вечірніх виступів. Засновник фестивалю 51-річний Олег Скрипка у зелених пляжних шортах розспівується. На галявині перед сценою зібралося багато слухачів у вінках і вишиванках.
Під пісню Олега Скрипки "Весна" гості фестивалю прямують уздовж кілометрового затору з машин дорогою до траси.
3 
1
Коментарі