До 23 жовтня у столичному Національному художньому музеї триває виставка Олександра Гнилицького. Представили останні роботи художника. Гнилицький помер позаторік через рак шкіри. Цьогоріч йому мало виповнитися 50.
— Останні два роки батько плідно працював, — згадує його донька 27-річна Ксенія Гнилицька. — Як прорвало його. Міг за день оформити полотно 2х3 метри. Картину "Будда" зробив за дві доби. Ці останні роботи залишилися у нас. Зараз часто телефонують, просять продати. Але ми наклали тимчасову заборону на продаж батькових картин. Треба, щоб їх побачили побільше людей.
Із 1984-го Гнилицький був учасником арт-групи "Паризька комуна". Працював разом з Арсеном Савадовим, Олегом Голосієм та іншими. Назву групи взяли від вулиці у Києві, теперішня Михайлівська. Мали там спільну майстерню.
— Я добре пригадую ту майстерню. Жили там сім'єю, — каже Ксенія. — Хотілося нормального життя, як у всіх дітей. Щоб у домі стояв сервант із сервізами. А мене оточувала богема. Люди могли вночі працювати, а вдень спати. Бувало, батько вдало продасть картину, і цілий рік з цього живемо. Тільки потім зрозуміла, наскільки мені пощастило.
Лише одна картина із виставки належить Національному музею. Торік на аукціоні у столиці 112 картин Гнилицького оцінили в $1 млн.
Найбільше глядачів в останній залі. Дивляться відеороботи "Паризької комуни". Показують відео "Несення труни", зняте 1993-го. Процесія чоловіків у білому несе дві скляні труни центром Києва від майстерні "Паризької комуни" до арки Дружби народів. У першому ряді йде Гнилицький.
— Знімали однією камерою, без монтажу. Єдиний монтаж — кнопка "вимкнути", — каже куратор виставки Наталія Філоненко. — На вулицях жодної реклами, тролейбуси на Хрещатику. Зараз цікаво дивитися.
На двох поверхах музею зібрали близько 70 робіт. Крім картин, відеоарту, фотографій Гнилицького є роботи Олексія Сая, Іллі Чічкана, Василя Цаголова.
70
Коментарі