"За своє творче життя вималював 600 кілограмів фарби, замалював 1875 метрів полотна і зрисував півтори тонни паперу", — говорив про себе львівський художник Володимир Патик.
У серпні 2016-го живописець помер на 91-му році життя. У Музеї історії Києва відкрилася виставка його робіт "Джаз і сонце". Показують 52 картини, написані з 1946-го по 2008-й. 12 надали київський і львівський художні музеї. Решта — з домашнього архіву.
Володимир Патик народився 1926-го в селі Чорний Острів Жидачівського району на Львівщині. Тоді це була територія Польщі.
— Володю Патика знав особисто. Був красень, добряк. Але затворник. Жінка його в хаті ніколи не бачила. Зранку йшов у майстерню, а повертався пізно ввечері. Малював фанатично. Був одержимий мистецтвом, як Ван Ґоґ (голландський художник кінця ХІХ ст. — ГПУ). Дивував усіх львівських колег, — розповідає художник Іван Марчук, 80 років.
— Коли я тільки вчився, він уже зробив вражаючу виставку. Його роботи темпераментні. У Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва навчався у Романа Сельського, який довго жив у Парижі. Патик перейняв від нього західні новинки в мистецтві. Не був подібний на усталеного в СРСР живописця. Теми картин брав із природи, але зображав по-своєму. Художники мусять трохи брехати, щоб живопис виглядав свіжим. Сюжети картин Патика реальні, але з додаванням яскравих кольорів. Дивився на зелене, а малював червоне. Писав швидко і часто не закінчував роботи, щоб виглядали експресивніше.
1996 року Володимир Патик став лауреатом Шевченківської премії.
— Батько малював щодня. Дивувався всьому навколо. Казав, якщо людина байдужа до життя — мертва. Створював пейзажі, натюрморти, портрети. Любив море, зображав рибалок. Об'їздив усю Україну, Росію, Прибалтику. Передавав красу природи й людини. Виставку готували до його 90-річчя. Не дожив менше двох місяців, — розповідає син художника 52-річний Остап Патик.
Виставка Володимира Патика "Джаз і сонце" триватиме в Музеї історії Києва до 26 лютого.
5 
35413
Коментарі