16 травня російський музикант 61-річний Андрій Макаревич виступив у столичному ресторані "Диван" для учасників поетичного фестивалю "Київські Лаври".

— Песенка мне явилась во сне. Причем она там звучала как абсолютно народная, без всякой музыки. И я понял, что ее без музыки и надо петь, — каже Макаревич про нову композицію "Солдат". Виконує її без гітари: "- Кому присягал, солдат? — Царю да народу. — За что воевал, солдат? — За вашу свободу. — Куда ты попал, солдат? — Под бомбы, под пули. — А ты и не знал, солдат, убитый в бою солдат, забытый в раю солдат, — тебя обманули".

Лідер гурту "Машина времени" підтримує українців і виступає проти захоплення Криму Росією та війни на Донбасі. На батьківщині через це скасували кілька його концертів.

Після деяких композицій Макаревич якийсь час мовчить, підперши сиву голову лівою рукою. Між піснями читає свої вірші. Перед сценою на килимі сидять три десятки слухачів. Усього в залі ресторану менше ста людей. Впускали за посвідченнями учасників фестивалю. Макаревич грає годину. На прощання виконує "Давайте делать паузы в словах".

— Переезжайте к нам в Киев! — літня жінка ­після концерту біжить за автографом до музиканта. Макаревич іде з 46-річним київським автогонщиком і бардом Олексієм Мочановим.

— Честь ему и хвала, что он честен перед собой и поклонниками. Трудно представить, насколько тяжело россиянам, которые оказываются под таким давлением, — літературний критик Юрій Володарський, 49 років, стрімко виходить із клубу. — Ні до кого з російських митців я не змінював ставлення радикально. Просто довелося з деякими друзями розсваритися. Вони зайняли неадекватну позицію. Я став набагато категоричнішим, ніж раніше. Розмови закінчуються на пункті: або росіянин засуджує анексію Криму й участь Росії у війні на Донбасі, або ми з ним не можемо спілкуватися. Тут розділяти творчість і погляди не можна. Росія як держава зараз — імперія зла.

— Йдемо до мого винного бару, — веде до свого авто друзів після концерту один із глядачів. Із салону виймає пластикову каністру з вином. Розливає у картонні стаканчики.

— Макаревич — це легенда російської музики. Я все-таки розділяю творчість і громадянську позицію. Але так вийшло, що всі, хто мені подобається, не підтримують Путіна. Це Шевчук, Гребенщиков, — поет 29-річний Андрій Давидов тримає пакет із п'ятьма книжками віршів Макаревича "Еленино яблоко". — Не вважаю, що сучасна російська культура може конкурувати із західною. Вона загнана в радянський стан у найгіршому розумінні. Мені дуже подобався Муслім Магомаєв, що співав "Королеву красоти". Хто нині може виступати на такому рівні? Тіматі чи Бєлан? Зараз навіть не повертається Радянський Союз, це — гірше. Навіть тоді пропагували мир у всьому світі. А Кисельов прямим текстом каже: треба США перетворити на радіоактивний пил.

Поети починають читати один одному свої вірші з телефонів. Вино закушують чипсами. 10-й міжнародний фестиваль поезії "Київські лаври" проходить 14–19 травня.

×