Із третьої спроби вдалося переїхати автомобілем лежачого Дмитра Халаджі на прем'єрі фільму "Іван Сила". У стрічці атлет зіграв головну роль – циркового артиста і силача Івана Фірцака. Перший український юнацький фільм у прокат вийшов 3 жовтня
– Після п'яти років зйомок "Того, Хто Пройшов Крізь Вогонь" вагався, чи братися знову за державне кіно, – каже перед прем'єрою продюсер стрічки Володимир Філіппов, 45 років.Історію Івана Фірцака із Закарпаття, якого 1928-го визнали найсильнішою людиною світу, знімали понад три місяці. За сюжетом, сільський хлопець Іван їде до Праги, де стає зіркою цирку. Завдяки своїй неймовірній силі отримує прізвиська Іван Сила і Кротон.
Фінансувала фільм держава, бюджет становив 15 млн грн.
– Дмитро Халаджі – символ героя сучасної України, – каже про виконавця головної ролі продюсер. – Це людина, що відмовилась від американського контракту. Також від зйомок у російському фільмі про силача Івана Піддубного, де йому спершу пропонували роль дублера Пореченкова, а потім роль антигероя. Його царицею спокушали, так би мовити, а він у Росію не поїхав. Іво Фьоренца з лондонської компанії Amadeus Entertainment питав нас, скільки ми дублів із Дмитром робили. Кажу: багато, 15–16. "Виходить, Халаджі кращий за Леннокса Льюїса як актор, – говорить Фьоренца. – У нас до 45 дублів доходило. Його доки не замордуєш, не дає потрібної реакції".
34-річний чемпіон України з пауерліфтингу Дмитро Халаджі на прем'єру прийшов у костюмі Івана. На ньому вишиванка, підперезана шкіряним поясом, чорний піджак у смужку. Поруч із Дмитром стоїть 39-річний Василь Вірастюк. "Найсильніша людина світу-2004" зіграв Велета, якого Іван спершу перемагає, а потім обоє стають друзями.
– Я сказав хлопцям: нічого не грайте, будьте собою, як у житті, – розповідає 53-річний Віктор Андрієнко, режисер і сценарист фільму. – На жаль, наші актори дуже розбалувані російськими серіалами. Відвикли грати у великому кіно. Тут камера – це збільшувальне скло, все видно. Ось треба сказати фразу "Правда переможе" – а це не так просто. Актори починають прикрашати її, тиснути, а їх просили прибирати все зайве. Потім навіть на монтажі доводилось видаляти підняті брови акторів. Я вдячний Василеві за фразу "Без цирку не можу". Вони – великі дядьки, але душі в них дитячі, тому такі щирі.
– Мені було просто по кайфу на зйомках, – каже Василь Вірастюк. – Це вуличний боєць, який потім почав працювати в цирку. Мій герой ображений. Бо раптом з'являється селюк і перемагає його не за рахунок техніки, а за рахунок сили.
Cтрашнувато було, коли на зйомках Дмитра переїжджав автомобіль у цирку, і водій не вгадав зі швидкістю. Трохи поцарапало Діму на боці, але обійшлось без поламаних ребер. Стосовно трюків не міг нічого йому підказати, це не моє. Але коли грали нашу сутичку на арені, домовлялись, хто кого куди б'є: щоб не нашкодити і виглядало ефектно.
–Зі спортсменами працювати легко, – каже Віктор Андрієнко дорогою до кав'ярні. – Вони дисципліновані, звикли приходити на майданчик о восьмій ранку, а о десятій вечора входити в кадр. Із Дімою якось працювали цілу добу – зняли два трюки: підйом воза і розбивання 300-кілограмової брили на його грудях.
На столику перед Василем Вірастюком – кава й тістечко, з якого він визбирує горіхи.
– Готель у Чернівцях був зовсім не паризький. Мене питали: які умови тобі треба? Кажу: не сильно вибагливий, головне – кондиціонер і двоспальне ліжко. Так там ніхто не заморочувався – двоспальне ліжко зробили з двох зсунутих односпальних, а кондиціонер у іншій кімнаті був. Потім виторгував собі нормальний готель. Актором бути значно легше, ніж спортсменом. Тут також треба працювати, але не фізично, не так себе вбиваєш. Найважче було приходити додому під ранок і розуміти, що в зал сьогодні вже не потраплю.
З вікон кав'ярні видно, як перед сценою на вулиці готують три автомобілі. Ними по черзі переїжджатимуть Халаджі. Дмитро розминається – скручує руками цвяхи-сотки.
Лягає на червону доріжку. Перша машина переїжджає його тільки з третьої спроби. Після дощу все намокло, тож колеса замість переїхати сунуть тіло Дмитра вперед по слизькій поверхні сцени. Згодом трюк вдається, але не на постаменті, а на тротуарі. Коли Дмитра переїжджає друга машина, силач скрикує від несподіванки. Перед тим як проїхати по його поясниці, водій мав спинитися й дочекатись команди. Поїхав без неї.
Третя машина – маленький автобус із десятком пасажирів. Дмитро збирається поставити рекорд – найважче авто, яке переїхало людину. Перш ніж лягти під колеса, Халаджі тричі хреститься і тяжко видихає. По ньому проїжджає авто вагою 3 217 кг.
Після рекорду Дмитро охоче фотографується й відповідає на запитання. Хлопці-підлітки із захватом пробують його м'язи на дотик.
– Перед рекордом головне – психологічно налаштуватись, інакше може бути смерть. Багато разів намагався пригадати, про що думаю, коли мене переїжджає машина, – і не зміг. Ми, артисти, – народ забобонний, тому інтерв'ю перед рекордом не даю. Так само погана прикмета – лузати насіння в цирку. Вважається, що лузаєш глядачів, і вони більше не прийдуть. На зйомках фільму був прямо містичний момент: коли подивився на фото Івана Фірцака 1927 року. Ми стали буквально однакові. Я справді не грав, а був собою. Жалкую тільки, що на час зйомок мені було 33, а не 23 роки, як моєму героєві. Якби був молодший, то вчинив би в житті так само, як Іван у фільмі. Хоча за гроші не б'юся – як і мій герой. Сила – це велика відповідальність.
Осторонь сцени з квітами стоїть Борис Фірцак, родич справжнього Івана Сили. Був консультантом і художником закарпатських сцен.
– Дмитро феноменально подібний до молодого Кротона. Ми переглядали альбом у той момент, коли Халаджі був загримований – одне обличчя. Це були фото з офіційних рекламних афіш, де Іван із метеликом у смокінгу.
Дід Бориса і Іван Фірцак були двоюрідними братами.
– Це далекі дитячі спогади. Пам'ятаю, він завжди одягався шикарно.
На урочистий показ червоною доріжкою в бірюзовій сукні до п'ят прямує акторка Ольга Сумська. Зіграла баронесу і власницю цирку. Продюсер Володимир Філіппов іде у довгій вишиваній сорочці. У ній же був на прем'єрі "Того, Хто Пройшов Крізь Вогонь". Музикант Фома – Сергій Фоменко з гурту "Мандри" здає речі до гардероба.
– Мені цікаво, що це кіно зроблене українцями повністю і про українську людину. Чув, що фільм якісний, але ж я Фома – словам не вірю. Мушу сам переконатися.
– Не буду просити вас писати про фільм позитивно, пишіть правду, – каже Віктор Андрієнко на прощання. – А кому стрічка не сподобається – звертайтеся до Діми й Васі.
5 
35413
Коментарі
4