До парламентських виборів восени наступного року в Україні зберігатиметься політична стабільність, вважає креативний директор консалтингової агенції "Концепт ґруп" Олексій Краснопьоров, 23 роки.

До яких політичних наслідків може призвести нинішня соціально-економічна нестабільність?

— Політична ситуація сьогодні є абсолютною стабільною. Питання в перспективі її збереження. Президент контролює і парламент, і уряд, тому видимих політичних загроз для нього не існує. Загрози ці знаходяться за ґратами, махають звідти своїм прихильникам рукою й закликають триматися.

Зовнішньополітична ситуація також відносно стабільна, відбувається перетягування українського канату між Росією та Євросоюзом. Це триватиме ще якийсь час.

У внутрішній політиці стабільність буде до виборів восени 2012 року. Сьогодні український політикум більш зацікавлений у співпраці з президентом та його оточенням, ніж сам Янукович. Але із соціально-економічною стабільністю не склалося й це — виклик для влади. Тому ставлення до неї погіршуватиметься. Відповідно до цього весь соціальний негатив, усе розчарування в залізній руці намагаються спрямувати проти окремих інститутів.

Яких саме?

— У першу чергу, проти такої абстракції, як Верховна Рада. Зрозуміло, що парламентською більшістю управляє не її формальний керівник Сергій Єфремов, а перший віце-прем'єр Андрій Клюєв. На нього покладені обов'язки зв'язків між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. Недаремно він щопонеділка у пленарні тижні приходить у зал засідань, саме з ним радяться про голосування й від нього отримує вказівки Михайло Чечетов про те, чи махати рукою, чи йти до буфету. Цей парламент — та ланка влади, на яку легко чинити вплив, вішати всіх собак. Але, на мій погляд, є більш далекосяжна мета — Кабінет Міністрів.

Хто саме її переслідує й навіщо?

— Уся ненависть має бути спрямована на уряд Миколи Азарова. Але складність у тому, що президент не може просто взяти й відправити прем'єра у відставку, бо це зруйнує хиткий баланс і виведе в публічну сферу конфлікт між Клюєвим та керівником Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним. Гаранту незручно ставати на бік когось із них. Та і йому не потрібні публічні чвари, які були за попередників. Тому соціальними мітингами частина оточення президента підводить основу під майбутню зміну уряду й звільнення Азарова. Це означатиме переструктурування еліт в оточенні глави держави. Для цього потрібна дуже серйозна база, передумови. Саме тому оточення президента організовує чи дозволяє ці мітинги, саме тому ламаються паркани. Міністерство внутрішніх справ добре навчилося протистояти таким заходам, і ці протести можна було б зупинити ще в зародку. Але цього не роблять.

Якщо мета — уряд, то чому протести проводять під Радою?

— Бо під Кабміном ніде. Ця ситуація має розвиватися ще й так, що протестують проти конкретних особистостей. Тому організатори, на відміну від рядових мітингувальників, часто повторюють: ми не проти влади, ми проти конкретних рішень, тобто проти рішень прем'єра Азарова. Думаю, недаремно Хорошковський ( глава СБУ. — "ГПУ") не став саме зараз віце-прем'єром. Йому зарано йти в уряд, він не хоче долучатися до цього негативу. Хорошковський, мабуть, є членом тієї частини президентської команди, яка замовляє протести. Це складна комбінація. Не виключена участь у ній московських політтехнологів.

Яка імовірність, що "дозволені" протести переростуть у стихійні чи їх організує якась опозиційна політична сила?

— Люди починають відчувати свою силу, коли їх багато. Це стосується не тільки афганців, чорнобильців чи профспілкових активістів. А й тих, хто дивиться це по телебаченню, читає в інтернеті. Вони не усвідомлюють, що це — дозволені протести. Але бачать: владі можна опонувати. Тому є ймовірність, що до протестів долучиться молодше покоління. Якщо ж до процесу приєднаються ще й підприємці з бюджетниками, то можуть знайтися ті, хто підтримає це фінансово й організаційно. Я кажу не про опозиціонерів, а про людей із президентського оточення, які відсунуті від влади.

Як поводитимуться силові структури у випадку радикалізації ситуації в країні?

— Коли ситуація контрольована, силовики чітко підкоряються вертикалі влади. Якщо ж позиції того, хто віддає накази, слабкі — вони починають займати нейтральну позицію. Бо розуміють, що за все треба буде відповідати.

×