Минулого вівторка виходець із Пакистану здійснив напад на пасажирів потяга в Баварії, поранені 20 осіб. У п'ятницю іранець відкрив стрілянину в торговельному центрі Мюнхена — десятьох убив і 20 поранив. А наприкінці червня скоїли напад на кінотеатр, постраждали 25 осіб. Німеччина стривожена.
Поки що діють "вовки-одинаки", як назвав їх глава міністерства внутрішніх справ Томас де Мезьєр. Й атаки, схоже, мають локальний, попереджувальний характер. Із натяком — далі буде те, що в аеропорту Стамбула й на набережній Ніцци.
Хто й про що попереджає Німеччину? І чому в полі уваги терористів опинилися Туреччина, Франція та Німеччина?
Ці країни є активними учасниками близькосхідної війни. Та й помсту на їхніх територіях здійснюють від імені екстремістського ісламського авангарду. Проте не забуваймо, що Берлін, Париж і Анкара, крім арабського, щільно зав'язані на ще одне геополітичне протистояння — з путінською Росією. А вона, як відомо, дипломатичний тиск на уряди і країни частенько підкріплює силовими методами, замішаними на людській крові. Давно помітили закономірність — акти здійснюють арабські терористи, а на поступки Європа йде Кремлю. Розуміючи, напевне, звідки насправді суне загроза.
На наших очах після серії вибухів і масових розстрілів, здійснених вихідцями з Близького Сходу, помітно змінився президент Франції Франсуа Олланд. Став менш категоричний у засудженні воєнної експансії РФ і подовженні проти неї санкцій, знизив активність у "нормандському форматі", покликаному зупинити війну на Донбасі. Після вбивств у Ніцці від нього очікуватимуть нових поступок, і на цей період терористи дадуть французам спокій.
Схоже, зламала Москва й ще вчора гонорового Ердогана. Нині він заплющив очі й на російський слід, що проглядався чи не за кожним із сотні цьогорічних терактів, і на ймовірну причетність ФСБ до путчу. Не маючи засобів протистояти наступу очевидного недруга, президент Туреччини вирішив знову стати йому другом. Зачистивши перед цим у рідній країні всіх, хто може становити загрозу.
Тепер черга Німеччини.
Від її позиції значною мірою залежить тривалість європейських санкцій проти РФ й ефективність тиску на Україну в межах Мінських домовленостей. Анґела Меркель, попри давні "особливі стосунки" з Путіним, послідовна у поглядах і на анексію Криму, і на вторгнення на Донбас. Дипломатичні "пряники" результатів не дали, від арабського цунамі Німеччина здригнулася, але вистояла. Тож слід очікувати, Москва найближчим часом перейде до улюблених методів тиску. Активізує терористичний потенціал, занесений на територію Німеччини керованими емігрантськими хвилями з Близького Сходу. А потенціал немалий. У країні нараховують близько 1100 "особливо небезпечних" осіб із числа ісламістів, за оцінками німецької розвідки. Минулий тиждень показав, що вони починають діяти.
Війну всій Європі московіти не оголосять. Вони й далі діятимуть вибірково, підлими методами. Почергово розправляючись із кожною країною негучними, порівняно з війною, гібридними методами. Що швидше Європа усвідомить цю загрозу і від малодієвих санкцій перейде до ефективного тиску на Путіна, то краще буде для неї.
3 
35413
Коментарі