— В адміністрації президента Росії давно розробляли план війни з Україною. Та ніхто не уявляв це як реальний сценарій, — говорить громадський активіст Олег Козловський, 30 років. — Путін мав багато радників, у яких "поїхав дах". У якийсь момент прислухався до них і його дії стало неможливо передбачити.
До кого він прислухався?
— Від найближчих соратників — Ігоря Сєчина і Володимира Якуніна (перший — президент державної компанії "Роснефть", другий — керівник компанії "Російські залізниці". — "ГПУ") до божевільних маргіналів на зразок Сергія Кургіняна (лідер ліво-патріотичного руху "Суть часу", який агітує за відновлення СРСР. — "ГПУ"). Порівняно з ним Жириновський — респектабельний політик. Думаю, рішення щодо Криму ухвалювали за кілька годин до закриття Олімпіади, коли Янукович утік. Путін розумів: якщо того заарештують, доведеться визнати поразку Кремля в Україні. Тоді хтось запропонував йому спосіб, як на цих подіях підняти рейтинг.
Усі, хто в Росії зберіг здоровий глузд, живуть із відчуттям, що це — сон, який ніяк не закінчиться. Останні півроку ми дискутували: Путін божевільний чи все прорахував? Я не знаю. Може, те й інше.
Що для Путіна могло стати несподіванкою після анексії Криму та вторгнення на Донбас?
— Він і його оточення все бачать крізь призму змов та геополітичної боротьби. Думають, що не могли люди взяти й вийти на Майдан. Мовляв, Америка підбурила, Європа їй підіграла, і тепер ми боремося в Україні.
Друге. Він недооцінив реакцію Заходу. Скромні санкції вже завдали серйозної шкоди російській економіці. Уряд змушений залазити в кишені громадян.
Третє. Путін недооцінив рішучість України. Вважав, що після Криму так само спокійно забере Донбас.
Чому путінській пропаганді піддаються й інтелектуали?
— Певний час у цьому середовищі казали, що президент не пропонує країні ні програми, ні ідеології — лише збереження своєї влади і примноження багатства. Тепер же виявили якийсь сенс. Путін і його оточення вперше зробили щось не особисто для себе. Не просто вкрали собі — вкрали для держави.
Чи можливий у Росії свій Майдан?
— Добре, якщо буде саме Майдан. Боюся, що це набуде менш красивих форм. Це може статися за півроку, а може — за 30.
Є теорія, що все почнеться у Москві. Це сите, соціально активне місто. Багато москвичів бували за кордоном і знають, як можна влаштувати життя. За іншою теорією, все почнеться з провінції, яка виживає. Ці люди хочуть хліба, а не свободи й гідності. Я сподіваюся на цивілізований, добрий московський варіант.
Чи активні в Росії сепаратистські рухи?
— Найсерйозніші — на Північному Кавказі, але зараз вони задавлені. Історично багато таких рухів у Татарстані. А десь сепаратизм існує як жарт. У Калінінграді люблять побалакати про Кенігсберг і близькість до Німеччини. Ніхто всерйоз це не сприймає.
Дуже жорстка реакція була на марші за федералізацію Сибіру (заплановані на 17 серпня 2014 року під гаслом "Досить годувати Москву!". Не відбулися через тиск влади. — "ГПУ"). Їх заборонили майже всюди, затримували організаторів. Влада в цьому вбачає небезпеку. А це був жарт. Я знаю хлопця, який це придумав — Артем Лоскутов, художник із Новосибірська. Прийшло б півсотні осіб під жартівливими гаслами. Але їм пояснили: федералізація України — добре, а Росії — погано. Але ж ніколи не знаєш, коли трапиться людина без почуття гумору і зробить із цього справжній рух.
Чого вже не можна виправити у російсько-українських відносинах?
— Вкрай складно буде повернути Крим. А головний позитив для України — позбавлення від ілюзій, що з Кремлем можна домовлятися.
США та Європа грають на розвал Росії?
— Для них сценарій розвалу Росії невигідний, бо це — хаос із невідомими наслідками. Навіщо їм ядерна держава з громадянською війною? Їх Путін влаштовував. Так, він незручний, але Росія — непоганий ринок збуту і постачальник енергоресурсів.
У чому різниця між протестами в Україні та Росії?
— Україна має успішний досвід революцій: на граніті, помаранчевої, невеликих протестів. У найстрашніші дні на Майдані я був майже впевнений, що все — зачистять, будуть гори трупів. Але українці вистояли й перемогли. У Росії ж протестувальники навіть не в таких драматичних ситуаціях розбігалися.
Навіть до загибелі людей у Росії ставлення значно спокійніше. Через убивство Георгія Ґонґадзе почалася "Україна без Кучми". А в нас після вбивств журналістів найбільше, на що спромоглися — мітинги протесту або пам'яті.
Є думка, що Україні доведеться пройти через диктатуру.
— Сподіваюся, ні. Можливо, доведеться пройти через розділення держави, з невизначеними межами й агресивним сусідом під боком. Але не треба піддаватися спокусі відсунути демократію вбік. Мовляв, переможемо, а там подивимося. "Там" може й не настати. Тож доведеться якось поєднувати війну з демократичними реформами.
Вимагав повідомити, на яких підставах у Росії перебуває Янукович
Олег Козловський народився й живе у Москві. Магістр політології. Досліджував ненасильницькі революції у Сербії, Грузії та Україні. Був речником московської групи правозахисної організації Міжнародна амністія. Входив до Союзу правих сил. Вийшов звідти, не погодившись із курсом партії на зближення з Кремлем. 2004-го організував мітинг біля посольства України в РФ на підтримку помаранчевої революції. Співорганізатор усіх московських Маршів незгодних. За це його двічі заарештовували. 2011‑го увійшов до списку 17 "найсміливіших блогерів у світі" за версією сайта "Дейлі Біст". Отримав стипендію на навчання у Стенфордському університеті у США. Стажувався в Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вілсона у Вашингтоні.
У травні 2014-го звернувся до міграційної служби Росії з вимогою повідомити, на яких підставах у країні перебуває Віктор Янукович. Відповіді не отримав. Із дружиною Ладою виховують доньку.
6 
35413
Коментарі