Науковий директор Центру соціальних експертиз Інституту соціології Юрій Саєнко, 72 роки, вважає сучасними лідерами загальнонаціонального масштабу тільки Анатолія Гриценка й Арсенія Яценюка.
Які можливі моделі поведінки людей і суспільства в умовах нинішньої кризи?
— Першим спрацює інстинкт самозбереження нації. Це здавна властиве українцям. І як би не лаяли наш народ, але історія з часів Хмельниччини показала: він здатен зберегти мову, культуру, народжувати геніїв і лідерів.
З економікою буде важче. По-перше, немає досвіду діяльності в ринковому середовищі. По-друге, усе чавить монополістична кримінально-олігархічна система. І вона буде оббирати народ і вести його до збідніння. Я не вірю в те, що ця система самоочиститься, в чому нас переконують Ющенко і Тимошенко. Запевняють, що стануть кращими, будуть робити структурні реформи, оновлюватимуть політикум. Он Янукович так не каже. Мабуть знає, що ніколи цього не зробить.
Хто ж і що може змінити?
— Хоча українці й не мають досвіду демократії, але вже побачили, наскільки це корисна річ. Є свобода слова, був Майдан, виступи громадян у Києві та регіонах. Суспільство набуває досвіду самоорганізації.
І якщо народ довго триматимуть у кризі, знищуватимуть його як носія культури, посягатимуть на його добробут і власну справу, доводитимуть до злиденності родину, то він підніметься. Люди уже відчули смак своєї справи, свого бізнесу. А це повернення до почуття господаря, яке завжди було притаманне українцям. Історична пам"ять, хоч і повільно, але повертається до нас.
Крім того, народжується нова молода еліта. Щороку 130 тисяч наших студентів навчаються за кордоном. Частина їх там і залишиться. Але більшість повернеться. Звичайно, серед них і діти олігархів. Але в них теж під впливом Європи й Америки зміниться свідомість. Єдине питання — як ця еліта прориватиметься через оті затори.
У чому найбільша проблема в подоланні кризи?
— Менталітет наших олігархів і політиків. Перші швидко, за 5–10 років, стали багатими. Тому знають лише одне — хапай і наживайся. Інші учора були ніким, сьогодні стали всім. У західному світі політичну кар"єру розпочинають із мерій маленьких містечок. Потім — губернаторство, сенат, конгрес. Треба пройти всі сходинки і на кожній отримати від народу "п"ятірку". У нас же створена закрита політична каста. Вони цим сильні й на цьому триматимуться.
Рівень підтримки нашого парламенту лише три–п"ять відсотків, але дві третини громадян не хочуть дострокових виборів. Чому так?
— Це відчуття нинішнього безсилля. Люди розуміють, що одні тільки вибори ситуацію не переламають. Будуть ті самі прізвища й ті ж партії. З іншого боку, громадяни не знають, що робити. Ми знаходимося в точці найбільшої невизначеності. Це дуже небезпечний стан для суспільства. Бо за подібних ситуацій приходили до влади Сталін, Гітлер та інші диктатори.
Яких негативних явищ нам слід чекати?
— Через збідніння й втрату роботи зростають захворюваність, депресії, кількість самогубств, злочинність. На Заході вважається нормальним рівень безробіття від 3 до 8 відсотків. Якщо менше, то люди перестають працювати, більше — це загрожує соціальним вибухом. Там підрахували, що при збільшенні безробіття на один відсоток кількість кримінальних злочинів зростає на 3–4 відсотки.
Чи може це виплеснутися на вулицю?
— Думаю, що протести будуть назрівати. Точки невизначеності можуть спровокувати будь-які дії. Он у Греції поліцейський випадково убив хлопця. Таке трапляється скрізь. Але це вилилося в масові заворушення й погроми. Бо студенти були незадоволені системою освіти, умовами життя тощо. Соціально-психологічне напруження досягло такого рівня, що досить було іскри. Нашим можновладцям треба пам"ятати більшовицьке гасло: "Из искры возгорится пламя".
Хто може повести людей за собою?
— Наші засоби масової інформації й система політичної роботи працюють так, щоб ми не бачили нових лідерів. На всіх телешоу триває "базар" зі старими відпрацьованими гравцями. Тобто маємо дефіцит лідерів і моральних авторитетів. Це наслідок втрати інтелектуально-духовного потенціалу.
Через збідніння і втрату роботи зростають захворюваність, депресії, кількість самогубств, злочинність
Нових сучасних лідерів загальнонаціонального масштабу я бачу тільки двох — Анатолія Гриценка й Арсенія Яценюка. Це сильні, вольові й кваліфіковані управлінці, які знають, що треба робити. Мають достатній вітчизняний і зарубіжний досвід.
Леонід Кучма талановито створив олігархічно-кримінальну систему спротиву громадянському суспільству — змову олігархів. А Ющенко виявився нездатним її поламати.
Чи може розхитати цю систему криза?
— Шансів швидко її зруйнувати нема. Хіба що глобальна фінансова криза примусить олігархів усвідомити, що їх капітали і бізнес може врятувати лише ця держава. Бо якщо сюди допустити росіян, вони їх знищать. Якщо ж відкритися Заходу, він задавить фінансово.
Отож, може, в них прокинеться почуття потреби в національному захисті. Тоді прийде розуміння свідоміше захищати свою державу і свій народ.
А проблемами суспільства є стара свідомість і відсутність волі до змін. Із радянської тоталітарної системи ми вскочили в олігархічно-кримінальну. Люди клянуть демократію і ринкову економіку. Але насправді в нас їх немає. Бо певна група людей із номенклатури й криміналу спершу захопила багатства України, потім — політичну систему й управління.
У людей є потенціал протесту і зміни свідомості. Його лише треба розбудити. Проблема в дефіциті лідерів. Усі 17 років — одні й ті ж персоналії в політиці.
4 
35413
Коментарі
1