Оприлюднений протокол засідання Ради національної безпеки та оборони 28 лютого 2014 року цікавий з огляду на те, що показує — хто вчинив зраду.
По-перше, визнання масової підтримки Росії серед жителів Криму. Це не має дивувати, зважаючи на поширеність проросійських поглядів на півострові.
По-друге, визнання масового дезертирства та побоювань переходу українських силовиків на бік противника. Як показав час, так і сталося. Дезертирство величезної кількості працівників Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та органів прокуратури стало одним із наймасштабніших актів зради в сучасній історії.
По-третє, відчуття розгубленості з боку Сполучених Штатів Америки. Для тих, хто знає президента Обаму, це не стало новиною — свого часу я порівнював його з Ющенком у контексті нерішучості.
По-четверте, усвідомлення того, що збройний опір марний, оскільки Україна не мала тоді достатньо сил для цього. Зрештою, слабкість і нездатність адекватно реагувати на події всіх лідерів Євромайдану.
Однак протокол також вказує на особливості зради, яку вчинили президент Янукович і представники його оточення і за яку вони мають понести відповідальність. Бо дозволили Росії здійснити чотири вирішальні кроки.
Перший. За часів перебування на посаді міністра оборони російського громадянина Дмитра Саламатіна було знищено базу призовників. Разом зі своїм попередником Михайлом Єжелем і наступником Павлом Лебедєвим він посприяв скороченню українського військового бюджету і продажу та переданню військової техніки Росії. Саламатін планував зменшити чисельність українських збройних сил до 75 тис. — до 2017 року. Донька Єжеля є дружиною адмірала Тихоокеанського флоту Росії.
Друге. Керівником особистої охорони президента Януковича був громадянин Росії В'ячеслав Заневський.
Третє. Під час президентства Ющенка російські спецслужби оперували в Україні під прикриттям. За Януковича їм дозволили вести свою діяльність у Криму, на Донбасі та інших територіях країни відкрито. 90% роботи СБУ було спрямовано проти опозиції та незалежних журналістів. Російська Федеральна служба безпеки отримала повний контроль за діяльністю СБУ і доступ до баз даних про 22 тис. службовців та інформаторів. Жорсткі диски і флешки, що не вивезли в Росію, знищили. Валентин Наливайченко сказав: "Вони забрали "все, що становить основу професійної служби розвідки". Колишні голови СБУ Олександр Якименко та Ігор Калінін, ще один громадянин РФ, а також чотири високопоставлені керівники служби розвідки втекли в Росію. 235 працівників Служби безпеки заарештували. З них 25, зокрема голову контррозвідки, звинуватили в державній зраді. Після Євромайдану керівників усіх регіональних підрозділів СБУ замінили. Проникнення російської розвідки в українські органи безпеки проявилося весною і влітку 2014-го. Тоді українській антитерористичній операції постійно заважали витоки інформації. У перші вирішальні місяці вони давали росіянам і сепаратистам достатньо часу, аби облаштувати свої позиції.
Четверте. Під час Євромайдану 30 офіцерів ФСБ тричі відвідували Україну: 13–15 грудня 2013 року, 26–29 січня і 20–22 лютого 2014-го — і використовували санаторій СБУ в Кончі-Заспі неподалік як штаб-квартиру. Головним зв'язковим був керівник департаменту контррозвідки Служби безпеки Володимир Бік. Ключові завдання ФСБ полягали в захисті російських статків, збереженні доступу до файлів, переговорів і кабінетів СБУ, тренуванні учасників "антитерористичних" навчань і постачанні засобів стримування натовпу й антитерористичної діяльності для підрозділів СБУ і МВС ("Альфа" і "Беркут", відповідно) — щоб ті розігнали Євромайдан.
Хто відповідальний за ці акти зради?
Очевидно, на чолі цієї групи осіб перебував Янукович і ключові представники донецького клану, зокрема брати Клюєви, Борис Колесніков і Рінат Ахметов. Янукович і Андрій Клюєв утекли в Росію, Сергієві Клюєву дозволили зробити те саме влітку 2015 року, а Колесніков і Ахметов спокійно живуть в Україні. Ахметов і Янукович мали політичні й бізнесові стосунки з 1990-х. Тож вірити в те, що олігарх не знав про зрадницькі дії президента, — наївно.
Другою групою, причетною до зради, були представники газового лобі. Вони утворили союз із Партією регіонів 2006 року. Сергій Льовочкін очолював президентську адміністрацію протягом усього терміну Януковича, окрім останнього місяця — подав у відставку наприкінці січня 2014-го. Важко повірити, що Льовочкін не знав про зраду Януковича. Однак уникнув будь-яких негативних наслідків, адже уклав кулуарну угоду з майбутнім президентом Порошенком у середині березня 2014 року у Відні. Сьогодні він — народний депутат і не перебуває в розшуку.
Дмитро Фірташ і Юрій Бойко, два інші ключові представники газового лобі, також отримали значну вигоду від корупції часів Януковича. Фірташа за підозрою у кримінальних злочинах розшукують США, однак не Україна. А Бойко, як і Льовочкін, насолоджується парламентською недоторканністю. Хоча Фірташ завжди був агентом російського впливу в Україні. Про це свідчить ґрунтовне розслідування британського агентства Рейтер.
Інші члени Кабінету міністрів Азарова або втекли в Росію, або продовжують перебувати на свободі в Україні. Одного з них підтримало газове лобі й він став главою держави.
У період президентства Януковича відбувалася зрада неймовірних масштабів, що майже знищила Україну. Якби позаторік добровольці та волонтери не захистили її, путінський проект "Новоросії" переміг би й українську державу скалічили б.
Чи когось притягнули до відповідальності за цю зраду? Чи відкрили проти когось кримінальні справи? Чому Льовочкін досі на свободі? Адже як голова президентської адміністрації він не міг не знати й не брати участі в цих кримінальних злочинах.
Можемо лише зробити висновок — в Україні досі гроші й олігархи важливіші за національну безпеку держави.
5 
35413
Коментарі
5