Новий Майдан не прийме жодного з нинішніх політиків

 

Протестувати в Україні є проти чого і є кому. Народ доведено до такого зубожіння, таку удавку з комунальних цін на його шию накинуто — тільки свисни. Свистіли. Навіть грошима на бунтівні мітинги заманювали. Не йдуть люди. Або йдуть не ті.

От і на цьому тижні було анонсовано в Києві багатотисячні мітинги. Цього разу під прапорами профспілкових організацій — проти соціально-­економічної політики уряду. Однак незадоволених — мільйони, а збираються кілька тисяч. Чому?

Ні за ким іти.

Володимир Висоцький співав: "Настоящих буйных мало".

У нас буйних достатньо. Але йти за ними не хочуть. З довіри випали. Це продемонстрували, зокрема, листопадові протести, які організатори обіцяли перетворити на третій Майдан.

Кликала Юлія ­Тимошенко — не пішли. Навіть ошукані вкладники, яких сотні тисяч і ставку на яких роби­ла лідерка "Батьківщини". Не повірили їй. Як і заявленим в електронній декларації статкам. Люди довірливі, та не сліпі.

Кликав Євген Мураєв — навіть не озирнулися на поклик. Не повірили, що людина зі 100 мільйонами в кишені здатна зрозуміти, що в когось може не бути грошей узагалі.

Кликав український Дональд Трамп, як назвала Вадима Рабиновича одна з московських газет. Навіть виступив перед людьми. Назвав владців гнидами, які "жеруть у три горла, купують собі по вісім "Мерседесів", по 20 будинків". Послухали — та й розійшлися.

Хто там ще рветься очолювати знедолений люд?

Олег Ляшко, котрий свої­ми вилами встиг надбати дві квартири й шість земельних ділянок і тримає під рукою майже мільйон доларів на дрібні витрати? Корову під Кабінетом міністрів він поцілує, а масових мітингів без ­команди згори не розгортатиме.

Міхеіл Саакашвілі, який вчасно вислизнув з-під закону про обов'язкове декларування, не відповівши на запитання, на які кошти жив увесь цей час і що здобув в Україні? Так Міхеіла Ніколозовича цікавлять не так народні біди, як перевибори до Верховної Ради.

Народ і раніше з недовірою позирав на багатіїв, які набивались у дбайливці й старателі. Після ознайомлення з їхніми статками, надбаними в умовах війни й тотального зубожіння, ця недовіра десятикратно зросла.

Жоден із нинішніх політиків не здатен сколихнути широкі маси — всі вони в народних очах перетворилися на ходячі мішки з грошима. Люди повірять лише такому, як вони. Голому і босому.

Суспільство кипить ­гнівом і протестом, а лідера нема. Що буває в таких випадках, відомо з історії. Коліївщина.

Якщо влада не візьметься за розум.

×