Як Україна домовлялася з Кримом 1918 року

"Крым должен принадлежать Украине, — вважав гетьман Павло Скоропадський, який правив Україною з квітня по грудень 1918-го. — На каких условиях, это безразлично, будет ли это пол­ное слияние или широкая автономия. Последнее должно зависеть от желания самих крымцев. Но нам надо быть вполне обеспеченными от враждебных действий со стороны Крыма. В смысле же экономическом Крым фактически не может существовать без нас".

Справа з приналежністю Криму до України загострилася в серпні 1918 року. Місцевий крайовий уряд із колишніх царських чиновників на чолі з генералом Матвієм Сулькевичем опирався визнавати над собою владу гетьмана Скоропадського. Відмовився приймати урядові телеграми українською. "Не було потреби воювати з Кримом. Досить було проголосити економічну блокаду півострова, — пише у "Споминах" Дмитро Дорошенко, який був міністром закордонних справ у гетьманському уряді. — Я настояв у Раді міністрів на проголошенні "митної війни"; було спинено всякий товаровий рух і морську комунікацію, за виїмком того, що йшло на потреби німецьких залог у Криму. Наближався збір урожаю фруктів, що того року випав дуже гарний. Кримські садоводи потребували шельовок на ящики для фруктів, стружок, опилок для упакування. Все те звичайно привозилось з України, але тепер довіз був спинений. Потребували також цукру для консервування фруктів, дров для сушки — і всього цього теж не було. Нарешті треба було для населення хліба. За пару тижнів ціни на продукти в Криму страшенно підскочили. Урожай почав гнити без консервування, становище садовників зробилося катастрофічним".

Результат: за місяць, у середині вересня, до Києва прибула кримська делегація для переговорів про об'єднання з Українською Державою. Блокаду зняли — українські зерно й цукор знову попливли на півострів. Українська делегація представила "Головні підстави з'єднання Криму з Україною" з 19 пунктів. Суть: "Крим з'єднується з Україною на правах автономного краю під єдиною Верховною владою Його Світлості Пана Гетьмана". Міжнародні відносини, управління армією і флотом, законодавство, фінанси перебувають у віданні України. Щоправда, Крим міг мати і власні збройні сили. Місцеве самоврядування, торгівля, промисловість та землеробство, народна освіта, релігійна й національна сфери, охорона здоров'я, шляхи сполучення — окрім залізниць, визначення державної мови підлягають у відан­ня Криму і на них "не поширюються загальні закони Української Держави". При гетьмані запроваджують посаду статс-секретаря з кримських справ. Його гетьман призначає з трьох кандидатів, запропонованих урядом Криму.

Доки обидві сторони два місяці намагалися дійти згоди, у Криму впав уряд генерала Сулькевича, а в Україні невдовзі владу втратив гетьман Скоропадський.

×