Горбачов так і не вибачився за злочини комуністів

 

Наприкінці минулого тижня Михайлові Горбачову спало на думку виступити на захист Путіна — щодо анексії Криму. "Я завжди підтримував свободу думки людей, а більшість жителів Криму хотіли бути з Росією", — сказав він. Хоча минуло достатньо часу, щоб зрозуміти — ніякого "вільного" волевиявлення не було, а були озброєні люди й військова техніка. "Референдум" ніхто не визнав, окрім окупанта.

Чи знає це Горбачов? Звісно, знає. Але ж він — президент СРСР, перший і останній. Країни, що знищила десятки мільйонів своїх громадян і мільйони — чужих. Горбачов так і не вибачився за злочини комуністів. Доживає зі спогадами, що повертають його в чекістську пору, яка тримала його при владі до грудня 1991 року. Його попередники створювали Радянський Союз, захоплюючи сусідні країни і знищуючи людей. Горбачов намагався зберегти СРСР, також убиваючи.

Він не кращий і не гірший за інших радянських диктаторів. При ньому КДБ переслідував людей. Зокрема тих, хто був проти війни в Афганістані. При ньому йшли цинкові труни, і СРСР втрачав на війні мільярди доларів, яких не вистачало для заповнення полиць магазинів.

До того як розвалилася радянська імперія за Горбачова, КДБ намагався продовжити життя помираючого "світлого майбутнього". Для цього, як повелося з часів Леніна, потрібно вбивати. "Перебудова" і "гласність" були тільки прикриттям для збереження комуністичної ідеології. Партія намагалася зробити її привабливою. Але та залишалася брехливою й кровожерливою.

9 квітня 1989-го, Тбілісі. Розгін радянськими військами опозиційного мітингу. 19 учасників загинули.

16 травня — 8 червня 1989-го, Фергана, Коканд. Зіткнення між узбеками й депортованими з Грузії 1944 року грузинами-мусульманами. Загинули 103 людини. За участь у заворушеннях засудили майже 100 осіб, двох — до смертної кари.

20 січня 1990 року, Баку. Придушення політичної опозиції радянською армією. Загинули від 130 до 170 осіб.

11 лютого 1990-го, Душанбе. Для наведення порядку в місто перекинули майже 5000 військовослужбовців із наказом відкривати вогонь на ураження. Вбито 25 осіб.

4–7 червня 1990 року, Ош. Зіткнення між узбеками й киргизами. Загинули близько 1200 осіб.

11–13 січня 1991-го, Вільнюс. Після проголошення Верховною Радою Литовської РСР незалежності, радянські війська й спецпідрозділ "Альфа" атакували мітинг жителів Вільнюса. Загинули 15 людей.

Це лише частина подій часів правління Михайла Горбачова. А ще було безліч арештів, переслідування і репресії проти тих, хто домагався від влади дотримання прав людини.

Товаришу Горбачов, а чи не заявити вам тепер, що жалкуєте про руйнування Берлінської стіни та об'єднання двох Німеччин? Чи що даремно вивели радянські війська з Афганістану? Що треба було задушити латишів і литовців, аби зберегти радянську імперію? Як колишній громадянин СРСР маю право сказати — Михайле Сергійовичу, тримайтеся подалі від політики. Ви в ній нічого не тямите. Ви ще не змили зі своїх рук кров минулих злочинів.

Олег ПАНФІЛОВ, грузинський політолог, історик ("Крим. Реалії")

×