Під час інавгурації в червні 2014 року новообраний президент Порошенко пообіцяв добитися укладення нової міжнародної угоди замість сумнозвісного Будапештського меморандуму. Кількома місяцями раніше стало зрозуміло, що підписаний 1995-го документ нічого не вартий. Одна з країн-гарантів територіальної цілісності України фактично напала на неї, інші це проковтнули.
Обіцяної Порошенком угоди досі немає. Та якби вона дивним чином і з'явилася, вага нових зовнішніх гарантій дорівнювала би порожнім будапештським. Водночас питання безпеки для країни і всіх нас є найважливішим. Якщо Росія не зважиться на пряме вторгнення, то десятиліттями триматиме Україну в напрузі й під загрозою нападу. Хіба що зміниться щось у самій Федерації.
Україна нині не має інструмента чи ефективного засобу гарантування своєї безпеки й територіальної цілісності. Нереальний вигляд із різних причин мають перспективи приєднання до НАТО. Росію поки що зупиняють переважно зовнішні фактори, але це непевно — світова кон'юнктура може змінюватися. Помітно деградують міжнародні організації, що не в змозі розв'язувати кризи чи зупиняти агресію. Нашим західним союзникам дедалі частіше бракує розуміння масштабу і можливих наслідків диявольської гри Путіна для всього світу.
Природно, що в Україні багато говорять про потребу пошуку нового міжнародного механізму гарантування територіальної цілісності. Але очевидно, що зовні цього немає — ні в окремих державах, ні в міжнародних структурах. Треба шукати всередині країни.
Насамперед слід продовжувати зміцнювати армію. "Головний наш гарант — Збройні сили України. Це набагато серйозніше, ніж Будапештський меморандум", — заявив Порошенко з нагоди Дня незалежності. Це правда, хоча лише потужного війська недостатньо. Воно може бути тільки частиною вирішення проблеми.
Найкращою гарантією могла би стати ядерна зброя. Сьогодні набуття її Україною виглядає теорією. Можна лише уявити, з якою зовнішньою протидією ми зіштовхнулися б у разі рішення про поновлення статусу ядерної держави. Причому як від Росії, так і від Заходу. Однак це не означає, що треба відмовлятися від ідеї. Набуття ядерної зброї повинно бути стратегічним довгостроковим завданням. Сучасний світ швидко змінюється, і рано чи пізно можуть виникнути сприятливі для реалізації цього плану обставини.
Іншим необхідним важливим елементом нової системи безпеки є міцна, розвинута, самодостатня Україна. Яка б не залежала від змін урядів чи політичних настроїв у ключових світових державах та від зовнішньої фінансової допомоги. Це завдання реформ, розмови про які вже багатьом набридли. Але без такої самодостатності Україна залишатиметься слабкою на зовнішній арені, легкою здобиччю для сильніших, розмінною монетою в іграх інших. Україні потрібна єдність, економічний розвиток, готовність протистояти історичному ворогові. За потреби — вступити навіть у політичні конфлікти чи суперечки зі світовими гігантами. Гарним прикладом такої політики є Ізраїль.
Конче потрібна Україні добре продумана й масштабна державна політика з мілітаризації населення. Вона повинна мати ефективну, не для галочки військову підготовку в школах та вищих навчальних закладах. Потрібні вишколи й відповідна освіта цивільного населення. Слід думати про надання людям можливості легально купувати та зберігати вогнепальну зброю. Озброєні десятки мільйонів українців можуть стати для агресора не менш вагомим застереженням проти нападу, ніж регулярне військо.
Україна повинна стати для ворога міцною фортецею, здобути й контролювати яку неможливо. Це й буде найкращою і єдино можливою гарантією її територіальної цілісності.
7 
35413
Коментарі