Віторіо Соротюк, 68 років, Куритиба, Бразилія:
— У нас є декілька ансамблів, які виконують українські пісні. Бракує бандур. Але бачу, що в Україні це також проблема. У музичних магазинах лише гітари. Якщо знайду бандуру, обов'язково замовлю партію до Бразилії. А ще у нас немає хореографів з українських народних танців. Охочих учитися багато — і гопака, і козачка, а навчати немає кому.
Ярослав Копельчук, 28 років, Москва, Росія:
— Ніде купити української сучасної літератури. Хочемо читати новинки від Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Іздрика. Чекаємо, коли з'являться в інтернеті. У єдиній бібліотеці української літератури лише "Кобзарі" та твори радянських письменників. Не оновлювали багато років.
Лариса Пономаренко, 43 роки, Мадрид, Іспанія:
— Лише в Мадриді у суботніх українських школах навчаються 270 учнів. На кілька дітей один підручник, що перейшов у спадок від старшокласників. По деяких книжках в Україні не вчаться.
Ті, що маємо, купують батьки. Перед навчальним роком замовляємо нові комплекти з України. Інколи допомагають меценати.
Тереза Знаковська, 67 років, Енкарнасьйон, Парагвай:
— У нас не ростуть буряки, тому рідні ніколи не їли борщу. Завезу додому бурячків, капусти, квасолі — зварю українського борщу за бабиним рецептом. Перший раз будуть пробувати. Також візьму вишиванки, солодощі та сувеніри.
Іван Івантюра, 50 років, Онтаріо, Канада:
— У нас немає вишиванок із красивими узорами. У канадських магазинах усі стандартні. Коли збираємося громадою на свята — всі однаково вбрані. У Львові на Вернісажі купив чорну чоловічу вишиванку із бойківським узором за 200 доларів. А жінці за стільки ж узяв лляну сорочку з вишитими червоними маками.
6 
35413
Коментарі