У селі Гордашівка Тальнівського району асоціація "Новосвіт" відкрила першу в області сонячну електростанцію. Кремнієві панелі обслуговуватимуть працівники гідроелектростанції, що розташована неподалік.

За кількасот метрів до Гордашівської ГЕС чути шум води. З-за повороту видно будівлю станції. Поряд на дамбі — сонячні панелі: пластини сірого кольору.

— Станція вироблятиме 100 кіловат за годину, — каже майстер 57-річний Юрій Волков. — Коли сонце потраплятиме на панель, з орбіти випадатимуть електрони. Із часом вони набиратимуть рух, який називається електричним струмом. Ось ці дев'ять червоних ящиків називаються інвекторами. До кожного з них підключені 60 модулів. З інвекторів струм іде на щитові, а звідти на трансформатор і в загальну мережу. Батарея включена навіть зараз. Байдуже, що кінець грудня, сонце світить гарно. Ось бачте, — показує на датчик, — за останню годину виробили 50 кіловат. Від часу встановлення — 700 кіловат.

Оператор ГЕС сидить у спеціальній кімнаті. Спостерігає на комп'ютері за потужністю станції. Інший монітор показує сонячні батареї. На них наведені три відеокамери.

— Ще не встигли загородитися і встановити освітлення, — каже Юрій Волков. — Хоч кремнієві батареї і міцні, але від наших людей краще відгородитися.

Роботи зі встановлення сонячних батарей розпочалися в листопаді. Обладнання закупили в Німеччині. Налагоджувати його приїхав німецький інженер.

— Я не знаю, як звучить його прізвище, але звати німця Дітріх. Він працював нарівні з нами. Монтував батареї, бетонував стовпчики. Жив на квартирі в місцевих селян.

Сонячна батарея вдвічі поступається за потужністю турбінам гідроелектростанції.

— Для більшої потужності потрібно більше площі, — ідемо з майстром на дамбу. — Ось ці деревця на острові зріжемо. Улітку вони сильно тінитимуть. А взагалі розраховуємо продовжити процес. Уже зараз ведемо переговори з Гордашівською сільською та Тальнівською міською радами. Думаю, найближчим часом ось на цій горі, що біля ГЕС, встановимо нову сонячну підстанцію.

Юрій Волков непокоїться за обладнання.

— Воно ніби й міцне, пляшку можна кинути й нічого не буде. Але наші люди можуть полізти до кабелів. Як розірвати ось цей проводок, то виникне дуга, як з автомобільного акумулятора. Зараз зима, то людей мало. А влітку наше водосховище — улюблене місце відпочинку тальнівців. Як загородимося, то встановимо датчики руху та гучномовець — матюкальник по-нашому. Як хто зайде — зразу оператор побачить і накаже покинути територію. Ні — викликатимемо міліцію.

Люди пліткують, що сонячна батарея радіоактивна.

— Це все дурниці, — усміхається Юрій Миколайович. — Мобільний телефон набагато небезпечніший. А сонячна енергія мало того, що екологічно чиста, ще й дешева. Слава Богу, наша держава ще за сонце і повітря гроші не бере.

У Тальнівському районі діють три гідроелектростанції на річках Гнилий і Гірський Тікич. Два останні роки вважали маловодними. Сонячні батареї компенсуватимуть недобір електрики, що виробляють ГЕС.

×