Генеральний директор товариства "Золотоніський бекон" 39-річна Галина Дубовик живе у трикімнатній квартирі площею 49 кв. м у Черкасах.
— Уже так дістала ця зима, що я взула туфлі, хоча в машині вожу й зимове взуття, — каже Галина Дубовик. Надворі +7°С. На ній коротка хутряна накидка, туфлі на високих підборах. Сідаємо в сріблястий "хюндай". Галина Дубовик за кермом із 18 років. Живе на вул. Громова.
— Сюди переїхала, коли розлучилася з чоловіком. Приходить момент, коли розумієш, що краще розійтися й не заважати жити одне одному, — говорить бізнес-леді. — Зараз почуваюся абсолютно щасливою людиною. Мама каже: "Ой, ти ж одинока жінка". А я їй пояснюю: за вашим менталітетом одинока, а я — вільна. Це дві різні речі.
Сходами піднімаємося на п'ятий поверх.
— По голові ніхто не ходить і не затопить ніхто. У цьому будинку я народилася.
Галина Дубовик стукає у двері. Відчиняє її 17-річна донька Валерія. Помешкання оформлене у світлих тонах.
— Перед тим, як робити ремонт, їздила по роботі в Данію. Здивувало, наскільки там все просто: натуральні кольори, дерево, мінімум меблів. Коли верталася, вже розуміла, що в мене будуть світлі двері, світла підлога, — розповідає Галина.
У коридорі висять дві картини Анни Ковальської. Намальовані букети квітів.
— Це роботи доньки головного бухгалтера. Вона зараз у Данії працює. Уже мала там свою виставку.
Із кімнати вибігає сіамська кішка.
— Знайшла її два роки тому, коли ввечері верталася додому. До машини підбігла, очі червоні. Думала, погодую і все, а через три дні мені стало жалко її викидати. Так і лишилася, — каже Дубовик.
Заходимо до вітальні. У кутку — великий червоний диван, застелений накидками з овечого хутра. Місцями подертий кішкою. Навпроти на стіні — великий плазмовий телевізор.
— Люблю дивитися різні мильні опери на дві серії, із шоу подобається "Майстер шеф". "Х-фактор" дивилася.
Під скляною полицею на підлозі лежить мікрофон.
— Співаємо караоке, коли приходять гості — дуже близькі люди, — показує на нього Галина Іванівна. — Я не заздрю своїм сусідам, — сміється.
У протилежному кутку біля дверей — м'який будиночок для тварини. Під стіною книжкова шафа. На полицях зібрання творів Джека Лондона, Марка Твена, дитяча енциклопедія.
— Моя мама дуже захоплювалася читанням, це її бібліотека, яку ми поділили з братом. Я собі взяла Шевченка, Чехова. Йому лишила Лесю Українку, Толстого, — розповідає. Поміж книжками — сувенірні тарілки, привезені з-за кордону. Директорка була в Москві, Копенгагені, Амстердамі, Гамбурзі, Берліні, Єревані, Вільнюсі.
— За п'ять років у відпустці була три тижні. Активний відпочинок не люблю, бо від нього треба ще відпочивати. І лежати на пляжі не подобається. Із хобі — попаритися в бані. Завжди в машині вожу дубовий віник. Учора дивилися з донькою "Холостяк", то зрозуміли, що хочемо поїхати в Канни. Навіть не знаю, чому. За кордоном жити не хотіла б. Уже мала такий досвід: після школи батьки відправили в Канаду до родичів. Пробула там два місяці. Люди там не емоційні, сусіди не розмовляють між собою. Повернулася додому. Кажу: "Мама, їстиму одну картоплю, працюватиму на городі, але туди більше не поїду".
Галина Дубовик із донькою ідуть на кухню готувати чай. Пропонує сходити у ванну помити руки. Там на скляній полиці біля дзеркала стоять сім склянок парфумів.
— Це моя слабкість. Усі знають, що я люблю парфуми і прикраси. Улюблених парфумів немає, бо надоїдають. Зараз найбільше подобаються "Елі Сааб". Нещодавно подарували "Шанель № 19" — кажуть, це нова класика. Такий шлейфовий аромат, — Галина Іванівна бризкає, щоб продемонструвати. — Ванна у мене з подушечкою, щоб можна було полежати.
Валерія приносить на таці чай у заварнику, солодощі — два види торта, лукум, тарілку з бананами й яблуками.
— Директором підприємства стала 2006 року. Робота для людини, яка виросла в місті — хороша тим, що дізнаєшся щось нове. Спочатку уявлення не мала, що таке племінне схрещування, чисті лінії свиноматок, а зараз усе знаю. Жінки кращі керівники, бо відповідальніші. Єдиний недолік — занадто емоційні.
Після чаювання показує свою спальню. Тут світлі шпалери оливкового відтінку, під стіною — двоспальне ліжко, поряд крісло, тумбочка зі свічниками. Над ліжком ще одна картина Анни Ковальської — пара закоханих гуляє берегом моря. У раму застромлена вирізка з журналу з двома сукнями.
— Це ми вибираємо з дочкою плаття до випускного. Мені, щоб подумати, треба, аби цей предмет був на рівні моїх очей. Пройду — подумаю, — розказує Галина.
Після зустрічі Галина Іванівна підвозить до центру, потім їде працювати в офіс.
65 місце у цьогорічному рейтингу топ-100 найуспішніших бізнес-леді України посіла Галина Дубовик. На її підприємстві вирощують 30 тис. свиней м'ясних та беконних порід, є комбікормовий завод, добудовують зерносховище. Працюють 140 осіб.
2 
1
Коментарі