60 осіб на Черкащині досягли 100-річного віку. Найбільше довгожителів, шестеро, живе в Чорнобаївському районі. Загалом тут 466 особам за 90 років.
10 листопада свій 102-й день народження святкуватиме Анастасія Палій із села Лихоліти Чорнобаївського району. Вона мешкає з донькою 76-річною Єлизаветою та зятем Євгеном Сушком, 73 роки.
Анастасія Іванівна сидить у вітальні на дивані. Почувши, що приїхали з газети, просить доньку вдягнути їй кращий светр. Поряд — ціпок. На стільці та грубі лежать таблетки.
— Останні три місяці маму добре скрутило, ледве сама надвір ходить із двома ціпочками, а до того було — води нагріє, постірає своє сама, поросяті натре. Така чистюля, — бере матір за руку Єлизавета Федорівна. — У 100 років іще сиділа у дворі, просо перебирала й співала. Бува, люди йдуть по вулиці й дивуються: бабі 100 років, а вона співає, як дівка.
Анастасія Іванівна родом із села Придніпровське Чорнобаївського району. Була дев"ятою дитиною в сім"ї. У 25 років вийшла заміж. За якийсь час чоловік поїхав працювати до Грузії, там і залишився. Жінка вийшла заміж у Лихоліти за вдівця з двома дітьми.
— Батько мій у 96 років помер, брат у 92, сестри в 95 років, — зітхає довгожителька.
Усе життя пропрацювала в колгоспі. 20 років тому її паралізувало. Проте лікарі виходили. Відтоді має проблеми з ногами. Анастасія Іванівна погано бачить і чує. Але любить дивитися телевізор, цікавиться політикою. Планує в січні йти голосувати на виборах президента.
— Голосуватиму за Ющенка, то ж таки мужик. А хто її слухатиме, ту бабу? — каже.
Любить співати.
— Співала я гарно, ще як була малою. Мене і в Київ брали, та не було средств поїхати. А на столєтіє як приїжджали мене вітати з адміністрації, то загадали заспівать. Я й завела їм свою любиму "Ой не світи, місяченьку, не світи нікому..." То вони всі добре в долоні ляпали. Голос у мене не зовсім змінився. Такий, як був у молодості, правда? — запитує дочку.
Анастасія Палій спиртного не вживала замолоду й зараз не п"є. Любить перетерті яблука, мінералку.
Найстаршій жительці Кам"янського району Фросині Козовій із села Лебедівка 103 роки. Її доглядає онук 42-річний Сергій Козовий із сім"єю.
Батько мій у 96 років помер, брат у 92, сестри в 95 років
— Заболіла баба, спить іще з вечора, — каже Сергій. — Казала, що буде, мабуть, умирать. Ну, таке вже не раз було. Лежить, готовиться до смерті. Потім, дивись, і на поправку піде.
Фросина Козова до 1990-х жила в сусідньому селі Катеринівка. Працювала в колгоспі різноробочою. 10 років тому внук переїхав до Лебедівки, забрав бабу з собою.
— Вона ж мене виняньчила, в мішку на плечах носила, доки влазив, — згадує.
1960 року Козова залишилася вдовою. Заміж більше не виходила.
— Наша баба козачкою держалася десь до 100 років, — розповідає дружина Сергія, Ірина. — Усе життя була інвалідом по зору. А як перейшло за 90, стала бачити. І в дворі поприбирає, й бур"ян на городі вирве. Зараз же тільки проти сонця погуляє на стільці, побесідує з нами. Телевізор не дивиться, бо знов зір пропав. Ну, сама себе ще обходить, їсть сама.
На 100-річчя довгожительці подарували хлібопічку.
Серед черкаських довгожителів 59 жінок і один чоловік — Гнат Гнєзділов. Живе в селі Валява Городищенського району. Він родом із Росії, все життя працював слюсарем. Коли постарів, син забрав його у Валяву. 35 довгожителів живуть у містах, 25 — у селах.
— Був і в нас 100-річний дідок — Григорій Сапатий, — каже 53-річний Микола Гурбич, начальник управління праці та соцзахисту населення Тальнівської райдержадміністрації. — Умер недавно. На 100-річчя їздили до нього в Тальянки. Дідусь іще три чарки потягнув.
100-літнім жителям керівники району привозять подарунки.
— Зазвичай купуємо букет квітів, у конверт кладемо 200 гривень, — розповідає Гурбич. — Їдемо втрьох: голова адміністрації, голова ради і я. Ювіляру обов"язково замовляємо вітальну пісню по радіо.
Кілька років тому в Тальному за кошти бюджету для 100-річних придбали автомобіль "славута". Спочатку його вручили Григорію Сапатому. Після його смерті передали іншому довгожителю.
2006-го усім, хто досяг 100-річного віку, платили до пенсії надбавку. Три роки тому її скасували.
— Тоді усім 100-літнім доплачували до прожиткового мінімуму, — каже начальник тальнівського відділення пенсійного фонду 33-річний Максим Сухонос. — 2006-го пенсія перевищила прожитковий мінімум. Тому необхідність у надбавці відпала. Зараз їхня пенсія нічим не відрізняється від тієї, яку платять 70-річним.
Наталія Задувайло з черкаського управління Ощадбанку стверджує, що жодних пільг для повернення вкладів для 100-річних не передбачено.
Євдокія Вишимірська вишивала рушники молодятам у 114 років
Найстарша жителька Черкаської області 114-річна Євдокія Вишимірська померла 9 січня 2005 року.
Народилася у Соснівці Олександрівського району Кіровоградщини. Працювала в колгоспній ланці. Заміж вийшла після 40 років. Із чоловіком Марком мала чотирьох дітей. Жили в селі Косарі Кам"янського району Черкащини.
— Ще у 105 років баба Дуня вишивала, — розповідає внучата невістка Світлана Діденко з Кам"янки. Там довгожителька доживала віку. — Якщо парубок із дівкою задумували йти під вінець, то обов"язково йшли до неї. Замовляли вишити рушника. Полюбляла їсти капусняк і ніколи не дотримувалася посту. По 50 грамів випивала до 114 років. Каже мені бабуся: "В тебе немає трішечки?" А я прикинуся, ніби не розумію, про що мова. Та й перепитую: а що ж це таке — "трішечки". Вона відповідає: "Ну, випить трішечки налий".
У 114 років Євдокія Федосіївна вже не ходила, погано чула й бачила. Проте любила жартувати. Жодного разу не була в лікарні.
Наталя ТАВАНЕЦЬ
8 
35413
Коментарі