четвер, 28 червня 2012 05:45

"10 років покійників кіньми вожу"

Автор: Фото: Ірина Патлатюк
  Мешканці вулиці Колгоспної у селі Громи Уманського району йдуть з центру села. Дорогу розмило під час дощів так, що утворився рів
Мешканці вулиці Колгоспної у селі Громи Уманського району йдуть з центру села. Дорогу розмило під час дощів так, що утворився рів

220 тис. грн із районного бюджету виділили на ремонт вул. Колгоспної у селі Громи Уманського району. За них щебенем засипали кращу частину вулиці. На ту, де проїхати майже не можливо, коштів забракло. Мешканці вулиці обурені діями сільради.

Вул. Колгоспна завдовжки 3 км. Асфальтного покриття нема. Починається в центрі села і йде попід лісом. Найгіршу частину шляху називають Лисою горою. Там живуть близько 50 осіб.

На роздоріжжі в криниці набирає воду Ольга Круглик, 58 років. Біля неї з відром стоїть 71-річна Надія Помийницька.

— У мене чоловік зимою помер, то тут таке болото було, що проїхати не можна. Ми його кіньми через ліс везли. Тільки дощ піде — ми од світу одрізані. Ні в магазин за хлібом, ні на базар. Таке болото, що ноги не витягнеш, там попід ліс — то в пояс. Ідеш весь у грязюці, з ніг до голови.

— Як замете чи залиє, то й до криниці вийти не можемо, — плаче Надія Михайлівна. — Скільки з нас здіватися можна?

Неподалік біля двору рве вишні Вікторія Ткачук, 38 років, із донькою 13-річною Ганною.

— Дитина в ризових чоботах ходить, доки сніг не впаде, — скаржиться — На зиму по дві пари сапожок купляємо, бо через болото рвуться.

Дорогою до лісу підводою їде 53-річний Василь Гніденко:

— Я 10 років покійників кіньми вожу. Люди просять, то як не помогти. Було таке, що й пхали підводу. От моя Бейджа яка висока, а калабатини тут такі, що їй до живота. То як людині пройти?

Місцеві розповідають, що найбільше дорогу розбивають лісовози.

— Щоб їх зупинити, ми навіть дорогу перекривали, — говорить Галина Кравець, 48 років. — Приїхало керівництво села і ті, хто ліс возять. Пообіщали зробить. Але так і досі стоїть. От у мене худоба. Треба завезти восени соломи, жому. Водітєля як чують, що треба їхати до нас, — зразу відказуються. Бо машина застряне і треба шукати, чим її витягти. Не може проїхати і "скора". У мене взимку захворів онук, температура 40. А "скора" приїхала і стоїть — кажуть, ми до вас заїхати не можемо. У дитини температура, на руках по болоті несли.

Сільський голова Володимир Молоченков, 51 рік, розказує, що замість дороги на Колгоспній зроблять освітлення:

— Ми зробили 300 метрів дороги. Що ближче до центру, бо тут було більше скарг від людей. У цьому році грошей на ремонт доріг більше не передбачено. У наступному році зробимо ще частину Колгоспної.

Зараз ви читаєте новину «"10 років покійників кіньми вожу"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути