Наталя Розинська варить новоспеченому чоловіку борщ на м'ясі, смажить котлети, а сама готується стати адвокатом. Про це вона розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua.
- На останніх парламентських виборах ви не пройшли до Верховної Ради. Чим займаєтесь зараз?
- Готуємо новий телевізійний проект. Дописую четверту книгу. Пишу російською. Сама не знаю, як так сталося. Бо я начебто українка, зі Львова. Але щось мене так... Розумієте, мій кумир - письменник Пауло Коельо. Я люблю багатьох письменників, але мій стиль порівнюють зі стилем Пауло Коельо. Читаю його російською і мене це надихає. Одним словом, пишу книжки російською. Коли буду писати на наближені до України теми, це буде українська мова. Наприклад, хочу написати книжку "Правда про українську журналістику". Думаю, років за п'ять закінчу діяльність журналіста, бо надзвичайно розчарована в цій професії. Зараз активно працюю над тим, щоб стати адвокатом. Я вже юрист і доктор філософії та права. Захистила її ще під час виборчої компанії. Хочу перекваліфікуватися на суто юридичну професію і продовжувати займатися політикою. Але поки не сказала всього того, що хотіла в журналістиці. Ще хочу відкрити один проект в національний телекомпанії і позайматися ним. Він буде пов'язаний з дітьми-сиротами.
- Ви повернулися на "Перший національний"?
- А я нікуди не йшла. Мене ніхто не звільняв. Я робила перерву виключно на виборчу кампанію. Але насправді завжди була діючим працівником національної телекомпанії. Може, комусь би цього не хотілося, але все рівно завжди було так.
Тепер я працюю в редакції розважально-пізнавальних програм. В такому жанрі я ніколи не працювала. На скільки може бути розважальною програма про дітей-сиріт? В мене буде такий сюжет. Дитина-сирота пише листа нашій програмі, що є кумиром Славка Вакарчука і дуже б хотіла його побачити. Сама займається співом і мріє стати співаком. Тоді наша творча група поєднує цю дитину з улюбленим кумиром і вона проводить з ним цілий день. Потім планується, що та зірка буде приділяти увагу тій дитині. Буде якби янголом-охоронцем. Ось такий проект хочу зробити і привернути увагу суспільства до цієї теми.
- А про що має бути книжка, пов'язана з журналістикою?
- Поки я збираю матеріал, він в моєму серці. Книжка називатиметься "Правда про українську журналістику". Коли видам її, з журналістикою можна буде закінчувати. Бо журналістики як такої в цій країні немає.
- З політики йти теж не збираєтесь?
- Ні. Зараз будуть вибори в Київську міськраду, але вони мене не цікавлять. Мене цікавить тільки Верховна Рада, де можна створювати закони. Приїжджати на зустріч з виборцями, розуміти які в них проблеми і втілювати це в законодавчу базу. Тому буду чекати на перевибори до Верховної Ради. Те, що твориться зараз там, неприпустимо для нормальної країни. Законодавчий орган заступорився, він не працює. Я відчуваю, і багато про це говорять журналістів і політологів, що мабуть будуть перевибори. І скільки б мені не довелося витратити часу на те, щоб стати депутатом Верховної Ради, 5 років, 10, 20, 25 чи навіть 30, не важливо. Рано чи пізно я ним стану.
- Щоб ви так сильно хотіли змінити?
- Я покладу все своє життя, щоб депутати Верховної Ради стали такими ж громадянами, як інші. Навіть якщо інші депутати не відмовляться, я особисто через суд чи якимись іншими законними засобами, складу з себе пільги і недоторканість. Я не буду ними користуватися, бо є настільки чесною людиною, що фактично мені нічого не можна зробити. Я нічого не боюся. Буду тупо працювати. Буду приходити в ту Верховну Раду так, як інші люди приходять на завод.
- Детективне агентство в Києві вже відкрили?
- Мій чоловік вже його заснував, я співзасновник. Взагалі буду претендувати на те, щоб отримати ліцензію адвоката. В мене є стаж помічника депутата більше двох років, зараз збираюсь закінчити спеціальні курси. Хочу вести справи, особливо мене цікавлять кримінальні, сімейне і трудове законодавство.
- Кримінал не страшний?
- Ні. До речі, там дуже багато помилок, через які можуть засудити навіть невинну людину, як це сталося з Павліченками. Ми з ними спілкувалися, надавали їм юридичні консультації. Дружина Павліченка навіть приходила до мене додому. Кримінал мені нестрашний. Головне моє завдання захищати людину і зробити все, щоб було виконано головне правило юриспруденції: "жоден невинний не був покараний і жоден винуватий не уникнув відповідальності".
- За останній рік ви разом зі своїм чоловіком Миколою Мельниченко стали надзвичайно відомими в Україні? Вам не заважає така публічність?
- Ні, не заважає. В нас це вийшло досить природно. Ми дуже довго зустрічалися. Он 18 квітня буде чотири роки як ми разом. До речі, навесні або влітку плануємо обвінчатися.
- Як змінилося ваше особисте життя після заміжжя?
- Регулярно варю борщ. Чоловіку варю борщ з м'ясом, а сама його не їм. Я ж вегетаріанка. Микола так подивився на все це і каже: "Наталка, вари борщ без м'яса, так щоб і ти їла. А м'ясо мені окремо вари". Але я так не роблю, бо борщ зварений із м'ясом має зовсім інший смак. Тому для себе я готую окремо. Отак і живемо, і мене це не напрягає зовсім. Я йому і котлетки смажу. Нещодавно від'їжджала на тиждень і насмажила йому 50 котлет різних. Курячих, м'ясних і рибних. До нього ж постійно приходять якісь друзі, партнери, колеги і він всіх нагодує. Тому йому було чим всіх пригощати. І всі знали, що я про свого чоловіка добре дбаю.
- Їздили на Шрі-Ланку?
- Так, але, на жаль, без Миколи. Тоді я вже настільки морально змучилася від всіх тих подій, що треба було відпочити. А оскільки це далеко, інший кінець світу, мені було страшно, я полетіла зі своїм братом. Трохи відпочила, хоча це був зовсім не той відпочинок, який хотіла. Але все одно було цікаво.
- Ви не на всі вечірки та концерти приходите з Миколою. Чому?
- Недавно ми разом ходили на показ до Юлії Айсіної. Микола зізнався, що він взагалі перший раз в житті був на показі мод. Він же зовсім інший чоловік, з іншої сфери життя. Тепер завдяки тому, що він зі мною, трохи влився в світське життя. Готуємось до церемонії "Людина року". А от на недавню церемонію "Юна" я прийшла сама, бо Микола далекий від цього. Сказав, що йому це нецікаво. Я не стала його мучити і взяла з собою подругу.
- Судячи з того, що ви п'єте шампанське, матір'ю стати ще не готуєтесь?
- Ні, я ще не вагітна. Коли почалося сімейне життя, я стала багато готувати Миколі. І знаєте, якось розслабилася і трохи набрала вагу. Зараз активно худну, щодня плаваю в басейні кілометр-півтора і займаюсь спортом. Вже прийшла у форму і всі зрозуміли, що я не вагітна. Не хочу до того моменту, поки не вирішиться питання, щоб із Миколи зняли всі звинувачення. Я собі не уявляю, якщо буду вагітною і, не дай Боже, Миколу посадять за грати. Думаю, я цього не витримаю і не хочу, щоб щось сталося із дитиною. Але я впевнена, що всі звинувачення будуть зняті. Я як юрист знаю, що вони безглузді. Ми виграємо в цій запеклій боротьбі і тоді спокійно поїдемо на море і там вже подбаємо про ці речі.
- Ви не боїтесь набрати вагу вже під час вагітності?
- Заради дитини — ні. Нічого страшного. Я вже знайшла і дієтолога, який займається вагітними жінками, і заняття для вагітних жінок. Тобто буду підтримувати форму у будь-якому разі.
4 
5298
Коментарі
61