Перший президент незалежної України Леонід Кравчук у дитинстві ганяв на "Ровері", підлітком перевернувся на військовому мотоциклі, а студентом на цілині возив зерно на вантажівці ЗиС-150. Нині екс-глава держави їздить на представницькому "Мерседесі", однак за кермо практично не сідає.
Про свій перший водійський досвід, а також своє ставлення до сучасних мажорів і вітчизняного автопрому Кравчук розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.
На чому їздили у дитинстві? Чи був у вас велосипед, мопед або мотоцикл?
У дитинстві я переважно їздив на конях. Але у мене був велосипед. Мені батько залишив його. Велосипед був куплений ще у Польщі. Зроблений у Варшаві, і називався "Ровер". Тож у дитинстві я їздив на дорослому велосипеді. Однак не міг сісти на раму, як належить, тому ногу вставляв між рамою і так от висів, але крутив ногами. Це треба показувати, бо так не зрозумієте (сміється).
Я дуже пишався цим велосипедом. Це була для мене надзвичайно цінна річ. Я його чистив, оберігав, навіть від дощу ховав. Захоплення було неймовірне.
Коли вперше сіли за кермо, коли отримали водійські права?
Після цього я вступив до технікуму на навчання у Рівне. І коли побачив, що там у дворі є мотоцикл - М-72 був тоді такий напіввійськовий, хоча випускався і для громадян із коляскою - то вирішив здобути права на керування мотоциклом. У 1952 році мені це вдалося.
Пам'ятаєте свій перший досвід водіння?
Такий дуже цікавий випадок був. Технікум я закінчив у 1953 році. Ми вирішили в технікумі організувати випускний бал. Але грошей тоді було дуже мало, а точніше їх практично не було. Тож вирішили самотужки робити цей бал. Зокрема приготувати в технікумі їжу, купити якусь випивку: вино, пиво. І потрібно було поїхати у Червоноармійськ - є таке місто неподалік від Рівного, де продавалися дуже дешево свині. Я самотужки сів на цей мотоцикл із коляскою. Учні, батьки зібрали трохи грошей, і я поїхав купити на сало і м'ясо кабанчика. Але не живого, а вже зарізаного, паленого, як належить.
Тож купив його, поклав у коляску і їду додому. Там сільська дорога така була. А на зустріч вилітає автомобіль якийсь вантажний. І мені або з ним вдаритися, або повернути й уникнути зіткнення. А в коляски є така особливість, якщо повертаєш у правий бік, то на вас падає коляска, а якщо у лівий бік, то ви падаєте на неї. Я повернув наліво, падаю на коляску, тримаюся. Дивлюсь, нібито нічого, встаю, а рука моя висить отак (показує). Я вивихнув руку у лікті настільки, що рука звисала. Я прив'язую руку до ручки мотоцикла і сильно, різко її тягну. Враз рука стала на місце. Звичайно, вона боліла, але я доїхав, усе благополучно. Це був перший мій виїзд за межі території, де я працював, навчався в інше місто для того, щоб зробити комерційний крок.
Яка у вас була перша власна машина?
Після цього я вже їздив на автомобілі тільки у 1955 році. Коли як студент уже Київського національного університету ім. Т. Шевченка був разом із набором юнаків і дівчат, які добре вчилися, на цілині - у Казахстані. Там я вже водив вантажний автомобіль ЗиС-150. Я возив від комбайна зерно на тік уночі. Це був уже такий справжній автомобіль. І ті права, які я мав на мотоцикл, мені переробили на права водіння автомобіля. До речі, до цього часу вони в мене зберігаються.
Більше я за кермо серйозно не сідав. Так, коли вже був президентом і після президентства, інколи так грався на хорошій дорозі. Міг сісти, аби відчути, як веде себе на дорозі сучасний автомобіль: "Мерседес" чи "БМВ".
Автомобіля особистого до нещодавнього часу в мене не було. Купив я вже, коли працював у партійних органах автомобіль синові. Це були "Жигулі" - "долото" їх ще називали (ВАЗ-2108). Така гостра у нього була форма, як долото. Більше я автомобілів тоді не купував. Зараз у мене є автомобіль "Фольксваген Туарег".
Якими були ваші перші службові автівки, у яких роках на них їздили?
Перший службовий автомобіль у мене був, коли працював у Центральному Комітеті (ЦК) і став завідуючим відділу. Це було не персональне авто, але можна було його викликати з водієм. Як правило, тоді закріплювався автомобіль за посадою. Коли став секретарем ЦК, то була теж машина - "Волга" (ГАЗ-24). А коли став головою Верховної Ради України, то користувався автомобілем більш високого радянського технічного стану - "Чайка" (ГАЗ-13). Це авто було за мною закріплене як за спікером, і на ньому я їздив.
А для виїзду з метою зустрічі гостей теж була машина з гаража колишнього ЦК - ЗІЛ-114. Це вже був більш високий ранг машини. На ній колись їздили члени Політбюро ЦК КПРС - тільки ЦК КПРС. Зокрема генеральний секретар Горбачов, якого часто показують у кадрах. Їздили вони тоді саме на таких машинах. Правда, вони їздили на броньованих, а в нас була не броньована, але такого статусу, більш високого.
Коли став президентом, я користувався іншими автомобілями. Але придбали автомобіль, який називався "БМВ". На ньому я вже виїжджав для зустрічі високих гостей.
В одному з інтерв'ю ви розповідали, що дружина під час вашого президентства їздила на "Ладі". Який саме ВАЗ? Це було перше її авто?
У дружини був маленький "Жигуль" ще тих часів. Вона тоді користувалася ним для того, щоб кудись поїхати. Це був її перший автомобіль. До цього вона не їздила на жодних машинах. Ми люди не багатих батьків або якихось там відомих, скажімо, маршалів чи академіків. Ми сільські люди. Батько мій загинув на фронті. У неї теж батько помер дуже рано, ще вона була зовсім дитиною. Жила у селі з бабусею, навчалася там. Потім добилася того, що змогла вступити в університет. Коли вона приїхала в Київ, то працювала, а також закінчила Київський національний університет, де ми з нею разом навчалися.
Чи розумієтеся в механіці автомобіля? Чи доводилося вам колись ремонтували власноруч машину?
Я міг подивитися, чи працює в машини електрична система, і чи поступає пальне. Мені розповіли, як можна це подивитися. А вже за щось більш серйозне я не брався. Думаю, що для посади більш такої адміністративної людини і не треба туди заглядати. Тому що зіпсувати можна точно, але й відремонтувати теж не зможеш. Тому треба братися лише за своє діло. Для людини на адміністративній посаді автомобіль - це не розкіш, а засіб виконання своїх службових обов'язків.
От я, наприклад, їхав із Верховної Ради у Бориспіль в аеропорт. У багажнику автомобіля "Чайки" стояла прийомна станція для передачі розмов. Так от, вага цієї станції була 43 кілограми. І її не вистачало, щоб можна було спілкуватися Києву з Борисполем. По середині дороги військові ставили проміжну станцію для посилення звуку. А зараз ви берете маленький автомобільний телефон і говорите з усім світом. І це пройшло всього 20 років - усе докорінно змінилося.
Перший мобільний телефон із оператором UMC я відкрив у 1993 році. Це була перша розмова Президента України з Послом України у Сполучених Штатах Америки з паном Білорусом (Білорус Олег Григорович (1992–1994) - Gazeta.ua).
Наскільки важливим є автомобіль для сучасної людини?
Автомобіль зараз не для всіх є предметом необхідності або предметом виконання службових обов'язків. Якщо в людини у гаражі 5-6 або 10 авто, причому збирає усі найдорожчі, і після цього каже, що в мене от "Бентлі", "Ферарі" тощо, то тут уже культура людини. Він зі штанів вискакує, щоб показати, що він може. А може, тому що він украв гроші, а не заробив. І таким способом показує, що він уже диктує моду. А молодь дивиться.
До речі, дуже багато молодих з'явилося, так званих "мажорів", які їздять по Києву на великих швидкостях і збивають людей, тероризують громадян міста. Тобто, як кажуть, примусь дурня молитися, то він і лоба наб'є. Так от, такі придурки, які вважають, що автомобіль - це розкіш, яку потрібно демонструвати, як своє якесь досягнення чи свою силу, крім глупоти і дуроти - нічого не демонструють.
Автомобіль - це не предмет пихи, що у мене така машина, у мене такий годинник, щось таке там срібне чи позолочений "Бентлі". Ну, це вже примітивізм. Запам'ятайте, чим примітивніша людина, чим більше в неї невігластва - тим більше вона хоче показати своє багатство. Тому що в голові немає нічого, показати свої знання, культуру чи освіченість не може, то вона думає, що може компенсувати це автомобілями, годинниками або телефонами.
Який засіб пересування, на вашу думку, має бути оптимальним у сучасного президента незалежно від країни, враховуючи його графік і ритм життя? Чи це мають бути довгі ескорти, як у Путіна чи Януковича, чи гелікоптери, чи, можливо, велосипед або метро, на яких показово їздять деякі глави держав у Європі?
У керівника держави має бути такий автомобіль, щоб його пересування не заважало людям. Це - найважливіше. Я бував у багатьох країнах. Скажімо, Президент Франції, коли він їде як приватна особа в театр, то його не супроводжують. А якщо й супроводжують, то там зовсім інший спосіб, ніж у нас. Так званий "хвильовий" супровід: два мотоцикли проїжджають, зупиняють рух - він проїжджає, і вони далі хвилею їдуть до наступного місця перетину вулиць, і там так само. Так він їде на роботу. Це називається поважати людей, які дали тобі владу і гроші, тобто все дали. Коли людина цього не розуміє, то думає, що вона головна, і що всі мають стояти, коли хтось їде. Але нікому в голову нічого силою не вб'єш - вона повинна сама дійти до цього.
Скажімо, їхав наш голова Верховної Ради, який не має права підписувати державні документи загальнодержавної сили, а тільки в межах парламенту. А він їде, а за ним п'ять автомобілей та ще й реанімаційний. Колись це за Черненком (Костянтин Черненко - генеральний секретар ЦК КПРС (1984 - 1985) - Gazeta.ua) їздив такий автомобіль, бо він часто уже помирав по дорозі, тому треба була постійна допомога. А якщо молодий або ще не зовсім старий спікер їздить із реанімаційним автомобілем, значить треба йти додому на пенсію - нема чого хворому їздити на роботу.
Врешті-решт, для чого 6-7 автомобілів, я не розумію. От я сам був у ролі президента і просто немає потреби у цьому. Це для того, щоб показати, що ескорт їде великий? Що чим більший ескорт, тим важливіша людина хіба? Невже від цього залежить важливість, значення, сила, мудрість тощо людини? Якби від цього залежало, то можна було б і сто машин там поставити. Ще одну добавив - і стала людина розумнішою. На жаль, так не буває (сміється).
Складно сказати, скільки автомобілів потрібно для президента. Однак потрібна міра, культура, треба знати, в якій країні ти живеш. Якщо 60% людей живуть поза межею бідності, то, визначаючи свій статус, у тому числі й пересування, кількість авто, їхня якість тощо - треба з цим рахуватися. Інакше люди приходять до висновку, що оце ми, а це вони. Вони живуть по-іншому, а ми - по-іншому. Так де тоді ця точка дотику між людьми і владою, якщо влада хоче відокремитися способом свого життя?..
Треба послухати тих водіїв, які стоять у кілометрових заторах, коли має проїхати ескорт президента. Не треба у них нічого питати, просто підійдіть із мікрофоном. І почуєте "весь набор изящной русской словесности". Що одеський боцман не знає таких слів, які кажуть люди, що сидять в автомобілях під час таких "заторів".
Українські високопосадовці нині їздять на дорогих іномарках. Водночас вони заявляють про розвиток вітчизняного автопрому. Чи не було б логічно, якби в Україні змусили всі державні структури купувати авто українських виробників? Як, наприклад, президент Франції Олланд їздить на "Сітроені", президент Італії також на італійській машині.
Не треба піддаватися цій провокативній ідеї. Так можна дійти до висновку, що треба сісти на осла, і буде найлегше й найкраще. Якщо Україна не випускає автомобілів такого класу. Це ж не просто так. Наприклад, потрібно поїхати зустрічати Президента США чи будь-якого іншого. Він може привезти на своєму літаку, як це роблять, свої автомобілі. Ви посадите президента на цей ЗАЗ - і що далі буде? Де наш президент буде зі своїм ЗАЗом, а де він? Тобто далеко не у цьому справа. Потрібна міра, знову ж таки. Якщо це президент, прем'єр, спікер чи міністри... Тобто певний склад посадових осіб повинен їздити на нормальних, пристойних автомобілях, щоб не соромитися перед світом.
Тепер уявіть собі, що президент сів на ЗАЗ і виїхав на нашу вулицю. Скільки наших мажорів і тих, які вже у гаражах мають по 20 автомобілів, виїдуть на своїх каділаках, джипах від А до Я, то як йому там буде проїхати, протиснутися? А хто буде у супроводі, ці ж ЗАЗи? Часто чую, що й опозиція пропонує, що давайте пересядемо на вітчизняні авто... То давайте, але ж вони самі не сідають.
Ви ж бачите, тільки депутат десь проявився... Наприклад, учора ще був секретарем депутата, сьогодні вже записали його у список, зарахували депутатом. І вже, дивлюся, сідає у довгих спідницях таких, шикарних шубах, несуть валізи вже, одна тримає ногу, інша шубу, залазить на цей "Рендж Ровер". Куди там - уже пані їде. Так от тут є проблема - у цілому суспільстві.
Ви ж не забороните людині, яка має гроші, купити автомобіль, який вона хоче. Це право кожного, демократія. А от чиновники... Я погоджуюсь, чи потрібно там, скажімо, раднику або комусь сідати на дорогий державний автомобіль, куплений за бюджетні кошти. Наскільки я пам'ятаю, вже постанову приймали, щоб заборонити чиновникам купувати дорогі автомобілі. Постанова підписана Азаровим. І що, заборонили?
Коли немає відповідального контролю і дійсно покарання, то все одно знаходитимуть щілини як проникнути і купити. Тому що ці дорогі машини є на кожному кроці в Києві. Церква у нас їздить на найдорожчих автомобілях. Хіба церква у нас працює, заробляє гроші, у них виробництво?
Яким має бути автомобіль, щоб вам було зручно і комфортно у ньому їздити?
Не у комфорті автомобіля вся справа, а в безпеці. У мене, наприклад, були випадки, коли автомобіль "БМВ" просто зупинявся від сильного морозу. Потрібно було пересісти. Тому завжди їде з президентом два автомобілі - це нормально. Один із них резервний. Тобто якщо один зупинився, адже це техніка і може підвести в будь-яку мить, то він сідає на другий.
Друга моя вимога до автомобіля, щоб у ньому не було холодно. Коли взимку їдеш, щоб працювала система опалення. І щоб там був спеціальний автомобільний телефон, яким можна було б у будь-який час зателефонувати у будь-який куточок України.
Яка ваша улюблена марка автомобіля? На якій машині подобається їздити зараз?
Історія дипломатії, історія використання автомобілів така, що чомусь віддають перевагу "Мерседесам". У радянські часи, скажімо, всі посли Радянського Союзу в капіталістичних країнах користувалися "Мерседесами". Це ознака точності, якості і безпеки автомобіля. Зараз, я думаю, що "Мерседес" тримає марку. Дивлюсь, що зараз і президент, і прем'єр - усі користуються саме такими машинами.
8 
16965
Коментарі
109