Корумпована Україна не потрібна ні ЄС, ні НАТО

НАТО – це не лише військовий Альянс. Це про демократію, свободу слова, права людини, верховенство права. Тут Україні ще добре треба попрацювати

Чимало подиву на саміті НАТО у Вільнюсі викликала специфічна позиція США (разом із Німеччиною) щодо перспектив приєднання України до НАТО. США – перша у світі економіка, головний союзник України у війні з РФ, головний ворог Росії (самі росіяни так вважають), а тут – така невизначеність щодо членства України: ні дати запрошення, ні термінів. Все начебто є, але немає "коли". Чому так виходить?

Тут хотів би детально пояснити настрої простих людей та політиків США щодо вступу України до Альянсу. Думаю, багато чого стане зрозумілим.

З того, що я чую і читаю у нас, у США, є різні підходи, які конкурують один з одним.

Один підхід: США потрібно, щоб Росія втрималась у тому вигляді, в якому вона є. Чимало американців вважають, що краще вже мати якусь одну Росію (хоч би якою вона стала після Путіна), ніж мати п'ять чи шість незрозумілих уламків з ядерними кнопками. Паралельно є рух, представники якого кажуть, що Україна має якнайшвидше увійти до НАТО, що вона це заслужила.

Я не чув про прискорений варіант вступу до НАТО України у політичному середовищі США. Тому я б сказав, що тема якнайшвидшого вступу України до НАТО більш популярна серед простих американців, аніж обговорювана серед політиків США.

У минулому ми порушували питання, що, незважаючи на нашу підтримку України, поки що вона не є повноправним кандидатом на вступ до НАТО. Наразі про це вже не говорять у таких формулюваннях. І коли подібна тема піднімається, то більше критикують уже сам Альянс.

Ось такі у нас вектори, які не зливаються. У США психологічно побоюються атомної загрози від РФ, яка може стати цілком реальною через божевілля сьогоднішньої влади Росії. І що можуть виникнути якісь незрозумілі країни після умовного розвалу РФ, які можуть почати конфліктувати одна з одною, маючи під руками ядерні кнопки. Ось ця непередбачуваність якоюсь мірою лякає. Тому якщо і республіканці, і демократи разом тиснуть на те, щоб відбулася якась зупинка гарячого періоду війни, то, можливо, тема НАТО стане певним чинником для "збереження обличчя" Росії. Можливо.

Одна справа – ідеологічна солідарність з Україною у цивілізованих країн світу у боротьбі зі злом, а інша – наявність високих стандартів та правил у самої України. Корумпована Україна не потрібна ні ЄС, ні НАТО.

Зараз дуже багато прикривається військовою ситуацією в Україні. Водночас республіканці США продовжують говорити про те, що вони схильні продовжувати допомагати, але не хочуть давати Києву "відкритий чек". Безвідповідально фінансувати все, що завгодно, не вийде. Потрібна звітність та відповідальність. Діловий підхід, окрім суто ідеологічного. Така позиція у республіканців. Є всі шанси, що наступним президентом США може стати республіканець. Україні варто це врахувати.

Давайте також не забувати, що НАТО є військово-політичною організацією. І для того, щоб відповідати критеріям та бути на гідному рівні з іншими країнами-членами Альянсу, Україна повинна мати не лише висококласних та хоробрих військових. Із цим в України якраз усе добре. Україна повинна мати чисту судову владу, випалювати корупцію, не заплющувати очі на будь-які зловживання чиновників. Якщо комусь здається, що США недостатньо орієнтуються в тому, що відбувається у житті та політикумі України, то вони дуже помиляються.

Без доведення України до рівня цивілізованої країни членство в НАТО буде їй не під силу. Це дуже важливо для самого НАТО та його критеріїв прийому нових членів.

НАТО – це не лише військовий Альянс. Це про демократію, свободу слова, права людини, верховенство права. НАТО – це про цінності. Тут Україні ще добре треба попрацювати.

Спеціально для Gazeta.ua