Террі Партрідж та Любов Грищенко – дві матері, яких поєднала війна. Син Террі, Дейн Алан Партрідж, був рядовим першого класу армії США. Звільнився зі служби і в 2022 році, коли почалося російське вторгнення, поїхав добровольцем воювати за Україну. Вступив до інтернаціонального легіону. На початку жовтня 2022-го року колишній морський піхотинець загинув на запорізькому напрямку.
Олександр Грищенко, син Любові Грищенко, служив у міліції, потім поліції, вийшов на пенсію. Але в перші дні повномасштабного вторгнення Росії пішов добровольцем на фронт. Загинув під Бахмутом в останні дні вересня того ж, 2022-го року. Посмертно нагороджений орденом "За мужність".
Два воїни ніколи не зустрічались в цьому житті. Але тим це життя і несподіване, що може поєднати долі, які, здавалось би, ніколи не поєднаються. Террі Партрідж в той час, коли її син вже воював в Україні, разом з іншими американськими родинами допомагала Україні та українцям. Збирали та відправляли гуманітарну допомогу, взялися споруджувати житло. Вже коли Дейн загинув, Террі почула про долю чернігівчанки Любові Грищенко, яка теж втратила свого сина. Також дізналась, що жінці ніде жити, оскільки її дім згорів ще на початку російського вторгнення під час боїв за Чернігів.
І вона вирішила діяти.
Цієї весни вона приїхала в Україну і зустрілась з Любов'ю Грищенко вже в будинку, спорудженому завдяки коштам та зусиллям, докладеним нею та її американськими друзями.
В модульному будиночку тепло і затишно. Не так просторо, як в сільській хаті, де звикла жити Любов Грищенко, але 70-річна жінка неймовірно щаслива, що після всіх пережитих жахів, у неї тепер є власна домівка. Про хату, в якій вони жили разом з дітьми та онуками, залишились лише спогадами. Навіть жодного фото не вціліло, все згоріло.
Жінки згадують своїх синів, обіймають одна одну, коли непрохані сльози навертаються зі спогадами.
- У мого сина був позивний "Птах", - каже Террі. – Поїхавши до України, він знайшов себе тут. Він любив Україну. Дякую, що мій сину був щасливим боротися за вас, - каже Террі Партрідж.
- Саша ні хвилини не вагався, чи має він йти воювати. Я питала його, як же діти, корови? Та ніхто його не міг зупинити, 2 березня вже боронив Чернігів.
Олександрові Грищенку було 48, у нього залишилось двоє дітей. У Дейна Алана – п'ятеро дітей.
Террі дарує Любові виготовлену власноруч картину-витинанку. На синьому фоні два білі янголи, вирізані з паперу, тримають в руках голубів.
- Це ви, а це я, - показує вона на картині, - а це наші сини… Як мами янголів ми об'єднуємо наших синів любов'ю…
Картина стоїть тепер в будиночку на видному місці.
- Мені в цьому будиночку дуже добре. Тут ще і досі пахне деревом, — каже жінка, показуючи дерев'яну вагонку, котрою оббитий будинок. — Але подумки я там, у своїй рідній Новоселівці, під самим Черніговом, якби ви знали, як хочеться туди повернутись…
Гості вже пішли, тож жінка повертається у своїх спогадах в ті перші дні війни. Спогади невеселі, але посмішка все одно пробивається в розповіді жінки
- 17 березня 2022 року наш дім згорів. Під час бою снаряди розривалися поряд. Двоє сусідів загинули. І я тоді добре отримала, - здіймає светра, показує на спині біля хребта шрам. - Уламок влетів у спину. Тож сусіди, коли тікали лугом у Вознесенське, тягли мене як могли. Кіно тоді знімати можна було. Спочатку загрузили в тачку. Та бачать, що важко, не потягнуть, то взяли рядно і так волочили. А як в Новоселівці були бої, то дістатися до Чернігова не виходило. Вирішили переправляти мене через річку в інший бік — у Мену. Міст через Снов був підірваний. Переправляли човном продукти, перевезли й мене разом з тими припасами, — згадує свої невеселі пригоди. — І доставили до менської лікарні. Там прооперували, вийняли уламок. Маю жити, про онуків подбати, а там, як Бог дасть…
Американські родини придбали для жителів Новоселівки шість модульних будинків з електричним опаленням. Чотири ще в дорозі. Кошти збирали Шарлін Нільсон та її чоловік Брендон, Террі Партрідж та багато інших американців. Доставив будинки під Чернігів благодійний фонд "До України з любов'ю". Коли представники фонду вручали ключі від нового дому, Любов Грищенко по відеозв'язку запросила американців у гості. Так і почалася дружба двох жінок.
На згадку про неї залишається витинанка з двома янголами та двома голубами. А в домі пахне деревом та випічкою.
- Вже спекла тут першу паску на Великдень, тож рідний мій дім тепер тут, - каже господиня.
Матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України для проекту "Близько до "нуля": життя прифронтових громад" в партнерстві з порталом Gazeta.ua та журналом "Країна" за підтримки Free Press Unlimited. В проєкті беруть участь видання з прифронтових та деокупованих територій: "Рідне місто" (Мирноград, Донецька обл.), "Путивльські відомості" (Путивль, Сумська обл.), "Весть" (Чернігів), "Голос Гуляйпілля" (Гуляйпілля, Запорізька обл.), "Зоря" (Золочів, Харківська обл.).
2 
35413
Коментарі