"Щаслива країна нещасних людей неможлива"

Я – оптиміст. Розумію: життя перемагає смерть. Навіть якщо в ньому не буде нас, життя приречене перемагати. Це логіка розвитку.

Не все стається так, як ми уявляємо. Треба менше думати про шляхи втілення наших бажань. Бог і життя – більші за нас.

Не дозволяю зазіхати на свою свободу й життєві принципи.

Якось їхав на роботу. Поспішав на електричку. Трамвай зупинився так, що я мав довго бігти до електропоїзда. Мчав з усіх сил і вірив, що встигну. Двері зачинилися перед носом. Подумав: "Електричка не може поїхати без мене". Двері відчинилися – і я сів у вагон. Якщо віриш і йдеш до мети, досягнеш успіху.

У житті присутня магія добра. Треба вірити в неї, рано чи пізно вона спрацює.

 

Пишу про магію з позитивного боку. У Біблії про це сказано так: "Веселе серце лікує, а понурий дух сушить кістки". Треба вірити в хороше й цим його притягувати до себе.

Права людини для мене понад усе. Колись мені казали: ти – людина Ренесансу. В ту епоху навіть до Папи Римського зверталися на ти. Не з фамільярності, а з почуття рівності. Хоч би які посади обіймали люди, від яких мені було щось треба, ставився до них рівно. Ніколи не до­зволяв себе взяти в ярмо.

За військово-обліковою спеціальністю я – військовий психолог. Не обмежився військовою кафедрою – продовжую вивчати психологію. Коли люди просять допомогти, роблю це. Часто підказую очевидні речі, яких вони не бачать.

Більше втішений, коли дарую, а не отримую. Фінансова витрата компенсується радістю моїх знайомих. Якщо даєш комусь добру енергію, вона повернеться до тебе. Якщо поводишся як енергетичний крадій, залишишся виснаженим і нещасним. Навіть якщо багатій.

Людина – Боже творіння, хоч би кого вона вважала Господом. Знаю, що людина створена й не еволюціонувала з якогось молюска. Вона народжена любити. Якщо це не вдається, треба змінюватися.

Я – відкритий до змін. Коли намагаєшся комусь дати цінну пораду, неодмінно почуєш щось важливе навзаєм.

Не люблю нещасних. Крім Путіна – він заслужив своє нещастя. Решту треба виводити з цього стану. Він – неприродний. Щаслива країна нещасних людей неможлива.

Вірю в Бога, бо він – віра, надія й любов. Апостол Павло в посланні до євреїв каже: "Віра – реалізація очікуваного й упевненість у тому, чого не бачиш". Для мене прийняття Бога – це розуміння, що я неідеальний. Утім, можу отримати підтримку від Нього. Відчуваю Його присутність – і ментально, і фізично.

Коли мені важко, молюся. Тоді приходять відповіді й розуміння ситуації. Бачиш те, на що раніше не звертав уваги. Щоб почути, треба відкритися.

Якщо просиш щось у Бога, не плануй, як це має бути. Довірся й молися. І будь чесним із собою. Розумій, де проблеми, де біда, де твоя вина. Будь готовий покаятись і змінитися.

Гріх – це піти неправильним шляхом. Так звучить буквальний переклад цього слова з івриту. Втім, Бог завжди дає шанс виправитися.

Коли працював на "Інтері", відчув: маю звідти піти. Молився, аби Бог дав роботу, яка наснажить. Побачив оголошення про набір телеведучих на телеканал "Еспресо". Молитва допомогла пройти кастинг.

Хотіти – це робити. Мрія без дії, як авто без коліс.

Джоан Роулінґ надіслала рукопис "Гаррі Поттера" трьом десяткам видавництв, перш ніж опублікувала роман і здобула славу.

Ґабрієль Ґарсія Маркес віддав 5 тисяч доларів дружині на побут і сів писати "Сто років самотності". Сказав: "Або ми заробимо, або лишимося ні з чим". Це були всі його заощадження. Він пішов ва-банк і виграв. Успіх – показник того, як сильно ти чогось хочеш.

Українці готові платити високу ціну за свою свободу. Тож рано чи пізно її здобудуть. Недарма ж кажуть: переможець отримує все.

Що більше хочеш, то дорожче заплатиш. Це закон всесвіту.

У житті все має ставатися вчасно. Поспішиш чи запізнишся – і не досягнеш бажаного.

1989-го пішов у "Пласт". Хотів патріотичного виховання. Ходив на вишколи. Ми ще не мали одностроїв, але вже формували наше українство. У літніх таборах ми вирушали в історичні місця: Берестечко, під Хотин, до дуба Палія. Це давало розуміння: Україна була, є і буде.

Моя школа стояла на теперішній Лютеранській. Бачив, як збираються люди на протести, які згодом стали Революцією на граніті. Брав синьо-жовтий прапор і долучався до мітингу під гаслом "Геть Масола й Кравчука". Мене прозвали Гаврошем. Тож національну свідомість почав формувати ще до незалежності.

Мова – це сигнальна система. Особливий код. Вона формує людину. Часто мова обирає нас.

У Львові зустрів жінку, яка говорила до мене чистою українською. Запитав: ви франківка? Відповіла: "Я запоріжанка. Рік тому взагалі не знала мови. Коли розмовляю українською, більше собі подобаюся". Тембр нашого голосу інший, коли ми говоримо рідною.

Російську знаю і навіть писав нею книжки, але тепер не послуговуюся.

У час війни мова – це зброя захисту й нападу одночасно. Мова як опір – це характер нації. Якщо хочемо вижити, маємо його гартувати.

Чисто російської літератури для мене не існує. Пушкіним ніколи не захоплювався. Горький і Толстой не подобалися. Лермонтов мав шотландське коріння, яке не врятувало його від імперського шовінізму. Подобалися українець Гоголь і єврей Пастернак. Між Шукшиним і Тютюнником обирав другого.

Свідому націю видно по пам'ятниках. Чому в Києві немає пам'ятника Іванові Виговському? Зняли пам'ятник українофобу Щорсу. Ніби корисний крок очищення. Втім, чому б не посадити на того ж коня полковника Петра Болбочана чи генерал-хорунжого Василя Тютюнника, який не мав у боях жодної поразки. Де пам'ятник Маркові Безручку, героєві Варшавської битви й оборони Замостя? Хочу, щоб юні українці могли підійти до пам'ятника Болбочану й запитати: "Тату, а хто це?" – й почути у відповідь: "Той, хто взяв Крим за три дні".

У Львові можна поставити стелу ганьби Сталіну. Коли він із Будьонним і Фрунзе йшов на Варшаву, планував захопити місто Лева, але не взяв.

Завжди дивлюся людині в очі й розумію, чого вона варта. Якщо мій візаві не ховає їх, він щирий. Якщо очі бігають, маю сумнів у його правдивості.

Справжній твір завжди зачіпає емоції. Якщо мистецтво не торкає мене, воно несправжнє.

Мудра порада може визначити долю. На випускному мені подарували глиняну медальку з написом: "Любіть людей, а вам буде доля". Так і сталося. Спершу думав: "Чого я маю всіх любити?" Потім збагнув: не конче любити на шкоду собі, важливо віддавати енергію любові. Тоді це справді творить долю.

Ніколи не зраджу дружби та своєї віри. Не вб'ю людини, якщо це не ворог. Якщо ж нападатимуть – оборонятимуся.

Востаннє плакав у таксі. Їхав на роботу й вирішив прослухати пісню "Фортеця Бахмут". Зачепило.

Смерті не боїться тільки дурень. Невідомість лякає. Якщо є Бог та інше життя – прекрасно. Якщо далі забуття, то страх нічого не змінить. Бачив, як людина, що прожила насичене добром життя, відходила з усмішкою. Чув, як тяжко помирав лиходій. Треба розуміти, для чого ти жив.

Страшно прожити підло. Головне, щоб по траві, яка виросте на твоїй крові, ходили діти й онуки, а не окупанти.

Іде екзистенційна війна двох світоглядів – "русского мира" й українського світу. Виживе тільки один.

Українці себе поважають. Росіяни – нація рабів.

Після перемоги допишу роман про те, як ШІ захопив світ. Не знаю, чим скінчиться твір, але вірю в перемогу людини. Вона має безсмертну душу.

Перемога себе кращого над собою гіршим – щоденна боротьба. Постійність – шлях до перемоги. Не варто відрізняти поразку від звитяги. Поразка – один із варіантів наближення до перемоги.

Мене змінила смерть батька. Подорослішав. Зрозумів, що маю стати письменником.

Діти – це радість скарбу, до якого ти причетний. Моєму синові 18, він учиться на художника. У 12 він намалював картину. Я виставив роботу у фейсбуку, і її придбав народний депутат. Запитую: "Чому ви купили картину?" "Побачив талант, який потім коштуватиме дорого".

Інколи забуваю виконати обіцяне. Тому вдячний, коли мені нагадують.

Моя сильна риса – наполегливість. Якщо хочу щось зробити – зроблю.

Любов і здоров'я дорожчі за гроші. Щире та взаємне кохання робить тебе кращим. Якщо є довіра й підтримка, згодом воно переростає в дружбу, повагу, спільну справу.

Поразка буває корисна. Коли шукаєш її причини в собі, стаєш досконалішим.

Любив випити. Глушив психологічні проблеми алкоголем. 21 червня 2022-го зав'язав.

Світ врятує людина, яка пізнає себе. Яка зробить стрибок у своєму розвитку. Краса не здатна його врятувати. Кінець світу – теж красивий: усе палає-вибухає. Порятунок – у духовному прогресі.

×