Чому дитина постійно спить?
Читайте все до кінця - справді варто це мати на увазі, бо в сумлінних, добрих, людей такі ситуації викликають сором і вину - а ці собаки тим і маніпулюють. Це просто дно людського зла...
Автор статті Анатолій Шарій. Переклад з російської, як я зрозумів, цієї людини.
ЧОМУ СПИТЬ ДИТИНА?
В переході біля станції метро сидить жінка невизначеного віку. Їй можна дати тридцять, або двадцять три, або й сорок два роки. Волосся у жінки сплутане, брудне, голова опущена в жалобі.
Перед жінкою на запльованій підлозі переходу лежить мішечок. В нього сердешні громадяни кидають гроші. І не кидали би, але на руках жінка тримає вагомий "аргумент" на користь того, що їй гроші просто необхідні. На руках у жінки спить дитина десь двох років. Він в брудній шапочці, яка колись була білою, в спортивному костюмчику. Перехід – місце достатньо жваве. І тече нескінченною течією людська юрба, чути дзвін монет в мішечку і шелест грошей.
Я ходив повз цю жінку десь близько місяця. Я догадувався, кому йдуть всі ці гроші, які жертвують багаточисельні перехожі. Скільки ж вже проговорено, скільки написано, але народ наш такий – жалісливий, аж до сліз. Готовий наш народ віддати останню сорочку свою, останні копійки з кишені витрясти. Подав такому "нещасному" - і почуваєш, що в тебе не так все погано. Допоміг, начебто. Добру справу зробив....
Я ходив повз цю жебрачку місяць. Не давав їй, бо не хотів, щоб на мої гроші якийсь негідник купив собі цеглу і вставив в стіну нового будинку-палацу. Нехай буде дірка у нього в стіні, в цього негідника. Не буде цегли від мене. Але, судячи з того, як жебрачці давали інші, господар її мав вже декілька таких палаців.
Ну, і жебрачці теж щось перепадає, звичайно. Пляшка горілки на вечір, шаурма. Господарі таких "точок" жебрацтва мають немало, але їм притаманна жадібність. І жорстокість. На цьому і тримається їх суперприбутковий бізнес. На грошах та на страху. Ніхто з тих, хто опускає монетку в мішечок не знає, що "стати" на місце біля Володимирського собору неможливо, а ходіння по вагонах метро з тужливо-тягучим "простите, что я до вас обращаюся" коштує від 20 доларів на день. Чи знають? В такому випадку – знають, але подають?
Ніхто з добродіїв, які жертвують "мадонні з немовлятком", не задумується над ще одним питанням. Над однією невідповідністю, яка буквально кидається в очі. Після місяця ходіння попри жебрачку, мене раптом як струмом вдарило, і я, зупинившись в багатолюдному переході, вирячився на малюка, одягненого в незмінно-брудний спортивний костюмчик. Я зрозумів, що саме здавалось мені "неправильним", якщо можна назвати "правильною" вже саму присутність дитини в брудному підземному переході зранку до вечора. Дитина спала. Ні схлипування, ні покрикування. Спала, увіткнувшись личком в коліно тої, яка представляла себе її мамою. Жебрачка підняла на мене очі. Наші погляди зустрілися. Б'юсь об заклад, вона зрозуміло те, що зрозумів я...
У кого з вас, шановні читачі, є діти? Згадайте, як часто вони спали в віці 1-2-3 років? Годину, дві, максимум три (не підряд) денного сну і знову – рух. За весь місяць щоденного мого ходіння по переходу я НІ РАЗУ не бачив дитини у пробудженому стані! Я дивився на маленьку людину, яка ввіткнулася в коліно "мами", і моя страшна підозра поступово формувалося в тверду впевненість.
– Чому він увесь час спить? – запитав я, дивлячись на дитину.
Жебрачка зробила вигляд, що не розчула. Вона опустила очі і закуталась в комір потертої куртки. Я повторив запитання. Жінка знову підняла очі. Вона подивилася кудись за мою спину. В її погляді явно прочитувалось змучене роздратування змішане з повною рішучістю. Я вперше бачив подібний погляд. Погляд істоти з іншої планети.
– Пішов на... – вимовила вона одними губами.
– Чому він спить?! – я майже кричав...
Ззаду хтось поклав руку на моє плече. Я озирнувся. Чоловік з типовим лицем робітника з сусіднього заводу несхвально хмурив свої сиві брови:
– Чого Ти до неї причепився? Бачиш – і так життя у неї... Ех... На от, донечко, - чоловік витрусив зі своєї величезної долоні кілька монет.
Жебрачка перехрестилася, зобразивши на лиці сумирну і вселенську скорботу. Чоловік забрав ручище з мого плеча, побрів до виходу з переходу. Вдома він розкаже, як захистив пригнічену, нещасну, обездолену жінку від негідника в дорогому кожусі.
Міліціонер, який підійшов до мене в переході на наступний день, виразився майже так само, як і його "підопічна" жебрачка. І на своє запитання я отримав вичерпне:
– Пішов в...
А дитина спала...
Я подзвонив знайомому. Це весела і смішна людина з очима-оливками. Він ледве закінчив три класи, читає з трудом. Повна відсутність освіти не заваджає йому пересуватися по вулицях міста на дуже дорогих іномарках і жити в хатинці з безкінечною кількістю вікон, вежок і балкончиків. Знайомий був дуже здивований моєю впевненістю в тому, що весь без вийнятку подібний бізнес контролюють представники його національності.
Я дізнався, що в Києві жебраків "тримають" і молдавани, і українці. Причому, перші спеціалізуються, здебільшого, на "інвалідах війни". Ми часто бачимо їх на переходах і світлофорах, вони сунуться майже під колеса машин. Вдавані афганці "працюють" також і в метрополітені. Всілякими "хворими", кульгавими і тими, що "приїхали робити операцію", завідують з однаковим успіхом і українці, і цигани. Бізнес цей, незважаючи на позірну стихійність, чітко зорганізований. Курується жебрання організованими злочинними угрупованнями, а гроші, які кидають напівубогі перехожі в мішечок "обездоленого інваліда", йдуть "наверх". Причому, настільки "наверх", що, якби про це дізнався сердешний перехожий, він втратив би свідомість від здивування. Дітей беруть в "оренду" в сімей алкологіків, або просто крадуть. Але це все, як кажуть, квіточки. Мені потрібно було отримати відповідь на питання, чому дитина спить. І я її отримав. Причому, мій знайомий циган промовив фразу, яка мене глибоко шокувала, досить буденним, спокійним голосом. Як про погоду сказав:
– Або на героїні, або на горілці...
Я остовпів. "Хто на героїні? Хто – на горілці?!"
– Дитина. Щоб не кричала, не заваджала. Їй з нею цілий день сидіти, уявляєш, як це набриднути може?
Для того, щоб дитина спала цілий день, її накачують горілкою. Або – наркотиками. Зрозуміло, що дитячий організм не здатний справитися з таким шоком. І діти часто помирають. Найстрашніше – інколи вмирають вдень, серед "робочого дня". І уявна мати повинна досидіти з мертвою дитиною на руках до вечора. Такі правила. І йдуть мимо перехожі, і кидають дрібні в мішечок, і вважають, що чинять благородно. Допомагають "матері-одиначці"...
...На наступний день я стояв в переході біля станції метро Л. Міліціонера, який відповів мені вчора лайкою, не було видно. Я запасся журналістським посвідченням і був готовий на серйозну розмову. Але розмови не вийшло. А вийшло наступне...
В жінки на руках лежала ІНША дитина. Мої питання жебрачка просто ігнорувала з рішучим лицем. Мене цікавили документи на дитину і, найважливіше, - де вчорашній малюк? Жебрачка питання ігнорувала, але не ігнорували їх жінки, які торгували поруч. Від жінки, яка торгувала трусиками, я дізнався, що мені варто, м'яко кажучи, забратися з переходу. До викриків торгівки приєдналися її обурені сусідки по ремеслу. А за ними – перехожі похилого віку. Одним словом, мене з позором вигнали з переходу. Залишалося одне – дзвонити 02 [номер для виклику міліції – прим. перекл.] або шукати патруль. Але міліція знайшлася сама. Сержант, любитель посилати в..., підійшов до мене і попросив документи. Я документи показав і висловив свою думку з приводу знаходження жінки з дитиною в переході. Сержант зі мною погодився і пішов комусь дзвонити. Я стояв перед переходом, повний відчуття, що я намагаюся боротися з вітряками. Через декілька хвилин в переході не було вже ні торговок, ні жебрачки з дитиною...
Коли ви побачите в метро або на вулиці жінок з дітьми, які просять пожертву, задумайтесь, перед тим як Ваша рука полізе за грошима. Подумайте про те, що якби не було Вашої та сотні тисяч інших подачок, помер би і цей бізнес. Вмер би бізнес, а не діти, накачані горілкою або наркотиками. Не дивіться на дитину, яка спить, з замилуванням. Дивіться на неї з жахом. Бо ви, які прочитали цю статтю, тепер знаєте – чому спить дитина.
P.S.
Якщо Ви скопіюєте цю статтю собі на стіну, чи просто натиснете "поділитися", Ваші друзі теж її прочитають. І, коли в черговий раз відкриють гаманець, щоб кинути монетку убогому, згадають, що ця благодійність може коштувати чергового дитячого життя.
