"Хрен вам!" або операція: "Як сховати Кобзаря"
У п'ятницю 18-го травня міська рада Вінниці ухвалила рішення згідно якого пам'ятник Тарасу Шевченку буде розміщений поблизу філармонії "Плеяда".
Цілих двадцять років незалежності терзали це питання міські голови з депутатами на пару. Спершу думалось в центрі міста поставити, на площі Театральній. І рішення ухвалили, і площу підготували, і конкурси провели – старались, як совісні вінничани для вінничан. А тут коса на камінь і лезом догори. Поспитала міська влада жителів міста "А де б ви Шевченка хотіли бачити?". Хочете вірте, хочете ні, а відповіді такі (думка з опитування влади): в парку Горького (поблизу місця розстрілу інтелігенції 36-39 років НКВСцями) або поблизу совєцької споруди "Книжка", де стоїть пам'ятник Стусу який втрачається за великою монументальною спорудою – його просто там не видно. Друга думка вчителів, лікарів, науковців, пересічних вінничан: звісно на Театральній і без аргументів, якщо виникають вони з приводу Шевченка то які ми українці, і чи є в нас Україна, – писали у зверненнях.
Аж раптом (що нині часто буває) грім серед ясного неба! Фонд "Подільська громада" має 100 тис. грн. і береться споруджувати пам'ятник поблизу совєцької споруди "Книжка". Що за фонд, і чому він керує міським бюджетом? Хто ж стоїть за всіма махінаціями? Кому вигідно відтягувати це питання? Чи маємо ми моральне право "швирятися" постаттю Кобзаря? І найголовніше, як сховати Шевченка? На всі ці питання відповіді заполітизовані однак зрячі - бачать, не глухі - чують, а не німі поки що говорять.
Дивуюсь наступному, на сайті 20 хвилин прочитав коментар "Ну что свидомиты обломались? Хрен вам, а не Шевченка в цетре горада…". Виявляється, що проукраїнська позиція підтримку в Україні знаходить все менше і менше.
"Начав за здравіє, кончив за упокой", – говорила моя покійна бабуся яка, земля їй буде пухом, прожила 88 років. От так і у Вінниці хочуть упокоїти нашого пророка, оком не змигнувши.
Подарувати такий розвиток подій у вільне русло течії вінницькі націоналісти не збираються, готуються до безстрокової акції протесту. Що ж, побачимо як події розвиватимуться надалі.
Михайло Рюхов, член НСЖУ
