Пенсіонери вірять в чудо
Недавно помітила, що люди похилого віку більш оптимістично налаштовані, ніж молодь. Особливо ті, які більшу частину свого життя прожили в Радянському Союзі. Вони досі вірять в краще майбутнє для своїх дітей і онуків; вірять, що політикам не байдужі "прості смертні" зі всіма їхніми бідами та проблемами; вірять, що коли-небудь таки зірвуть джекпот в улюбленій лотереї; вірять в добро, справедливість і т.п. Моїй бабусі азарту позичати не треба. Майже з першого тиражу вона грає в улюблену українцями державну лотерею – Лото Забава. Кожного тижня зі своєї мінімальної пенсії виділяє гроші на 1-2 білети, і щонеділі, як загіпнотизована, сидить перед телевізором. Вчора мимовільно підслухала її розмову з сусідкою. - Сьогодні була на базарі, то разом купила два білєти Лото Забави. – хвалиться бабуся своїй сусідці та подрузі. – Спочатку взяла один, а там виграш 5 гривень, тоді я взяла ше й другий. - А з того тижня шось виграла? – цікавиться сусідка. - Та де там. Може цей раз шось випаде. Я все-рівно колись виграю мільйон, от побачиш! - Ну і правильно! – підтримує її подруга. – А чим чорт не шутить? Може якраз повезе, то хоч дітям поможеш. - Я вже придумала, шо 600 тисяч дам дочці, а 400 – лишу сину. Саші дам менше, бо йому ж хата лишається. – розмірковує бабуся. – От якби Бог дав, шоб так і було. Я кожний день про це молюся. За останні п'ять років моя бабуся просадила не одну тисячу своїх кровних. І вже скільки разів обіцяла мені, що "зав'язує", проте щоразу зривається. Досі вірить, що виграє мільйон.
