86-річний Клавдій Тацьков 16 років працював головою кінопрокату України.

— Показував фільми по селах. Квиток коштував 20 копійок. Із пацанів брали по 10. Якщо не мав грошей, приносив яйце. Це механіки додумалися так пропускати. Потім здавали яйця в Укоопспілку.

Запрошує випити чаю в альтанку у дворі свого будинку в промисловому столичному районі ДВРЗ. Вона обклеєна вицвілими афішами радянських фільмів і плакатами з оголеними жінками.

— Я служив у Німеччині до 1948-го. Потім повернувся в Київ. За півроку набридло вугілля на заводі в топку кидати. Пішов учитися в пільгову групу кіноінституту. Коли вивчився, призначили у прикордонне з Румунією місто Унгени. Побудував їм там кінотеатр. Фільми для місцевих у Кишиневі дублювали. Молдавани як побачили "Чапаєва", злякалися, що він їх конем подавить. Тікали з кінотеатру босі по снігу. Босоніж їхні жінки вино давлять. Як ідеш із 16-літровою каністрою по базару, бачать, що клієнт солідний. На пробу дають цілий стакан. Я дегустував і їхав додому з порожньою каністрою.

За три роки Клавдій повернувся в Україну. 1952-го відкрили кінотеатр "Київ".

— Я став його головним адміністратором, а через місяць директором. Мали 26 сеансів на день. Ночував на роботі на дивані. Коли йшов трисерійний "Тарзан", усі хотіли на фільм потрапити, а квитків не було. Тому рвалися до мене в кабінет. Я тікав через вікно пожежною драбиною. Потім кожному з членів Політбюро поставили свою кіноустановку на дачі. Щербицький із дружиною замовляв додому "Тарзана", "Дівчину моєї мрії" і фільми з Євою Браун. Інші члени Політбюро просили фільми про секс, кадри, де побільше голих жінок. Брежнєв, коли приїжджав на полювання в Залісся під Броварами, дивився мультики про козаків. Тільки Хрущов нічого не любив дивитися.

Каже, мав мільйон фільмокопій і 87 кіносховищ по всій Україні.

— Кораблям, які йдуть на промисел до берегів Куби ловити рибу на півроку, давали 60 фільмів. Якщо фільм їм подобався, то собі залишали. Штопали акт "шторм змив з палуби".

Клавдій Миколайович нарікає на самотність.

Щербицький із дружиною дивився "Тарзана", "Дівчину моєї мрії" і фільми з Євою Браун

— Не було часу одружуватися. Любив свою роботу, по півмісяця вдома не бував. На студії Довженко була група 127 акторів. Об"їздив із нею весь Союз, коли декади українського кіно проходили. Був акторам за няньку. Мав усіх нагодувати, поселити, прослідкувати, щоб не перепили. Наші були скромнішими, ніж москвичі. Ті замовляли найдорожчі номери, завжди рвалися на фуршет. Папанова й Миронова тверезими взагалі не бачив.  Степанков у Москві запросив у номер свого прихильника. На ранок прокинувся в самих трусах. Усе винесли.

Згадує, як зустрічав іноземні делегації.

— Бачив, як мене КДБ фотографує, коли подарунки мені давали. Погано працювали, я ж їх помічати не мав. Від японського посла раз отримав годинник, а міністр культури Ростислав Бабійчук маленький приймач "Соні". Написав у Москву: "Що з подарунками робити?". Через місяць відповіли: "Можна залишити".

Фонд "Пенсіон" пропонує Тацькову 50 тис. і 600 грн добавки до пенсії за його будинок.

— Погоджуся, бо нікого в мене не лишилося. Є племінник, але п"є багато. На горищі тримаю голубів. Півроку тому загинули всі. Напевно, зерно посівне отруєне дали мені. Про мою біду дізнався директор ресторану вірменин Тимур. Подарував шість штук м"ясних. У них дієтичне м"ясо. Великі, як кури. Але не їм їх, бо гріх.

Шкандибає, доки йдемо до голуб"ятника в кінці двору.

— Тільки нещодавно в книзі вичитав, що моє ім"я означає хромий. Під Варшавою 1944-го осколок влучив у ногу. Так само, як у Ватутіна, почалося зараження крові, температура під 40, але врятував американський пеніцилін. Осколок не виймали. Так із ним і живу.

×